Звернення Глави УГКЦ у 168-й день повномасштабної війни, 10 серпня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі брати і сестри!
Сьогодні середа, 10 серпня 2022 року, і український народ уже 168-й день стоїть у цій нерівній боротьбі, стримуючи агресію, навалу російської окупаційної армії на територію нашої Батьківщини.
Упродовж останньої доби українська земля вкотре здригалася від невпинних атак ворога українських позицій, особливо на Донбасі. Ворог обстрілює ті міста і села, до яких може досягнути своєю смертоносною зброєю.
Сьогодні надійшли сумні новини з Дніпропетровщини. Цієї ночі було вбито 11 мирних жителів і 13 поранено внаслідок обстрілу російськими ракетами. Також від ракет здригався Харків, Миколаїв. Сильні обстріли, яких уже не було впродовж кількох останніх місяців, знову посипалися на Сумщину, на прикордонні з Росією райони.
Та все ж таки Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Всіх вас закликаю до молитви за перемогу України! До подяки Господу Богові й нашому українському війську за те, що ми цього ранку живі та можемо стояти в молитві перед Божим обличчям і служити своєму народові й Батьківщині.
Вчора ми розпочали дорогу нашою мрією про майбутнє Батьківщини. Бачимо, що ніхто не має сумніву в перемозі України, але всі ми змінилися. То якою хочемо завтра бачити Україну? Яку Батьківщину хочемо збудувати?
Як ви вже знаєте, мудрість християнського державного будівництва передбачає чотири умови успішного державотворення. Сьогодні хотів би глибше роздумати над першою, найважливішою, засадою будь-якого суспільного, державного будівництва. Це — пошана до гідності людської особи та святості людського життя. Господь Бог сотворив людину на свій образ і подобу. Так, несучи образ Творця, вона наділена особливою гідністю серед усіх сотворінь видимого й невидимого світу. У книзі Псалмів читаємо, як псалмопівець дивується величчю людини перед Богом: «Боже, ким є та людина, що ти пам’ятаєш про неї? Син людський, що ти створив його, мало меншим від ангелів учинив ти його, славою і честю вінчав ти його».
Ніхто й ніщо не має права забрати в людини ту гідність, яку їй дав Творець. Суспільні, державні інституції повинні поважати цю гідність і гарантувати ті права, які випливають із неї. Не людина є для держави, але держава — для людини. Держава, суспільство — це ті простори, де всі ті Богом дані дари й таланти людина повинна мати можливість розвинути і реалізувати. Саме тоді це суспільство, держава будуть справедливими відносно гідності людської особи.
Сакральність людського життя від природного зачаття до природної смерті — та підстава, згідно з якою можна аналізувати, чи законодавство тої чи тої країни справедливе чи ні? Чи країна, держава, суспільство гідні тої особи, яка живе в них?
Під час війни ми можемо відчувати певне знецінення людського життя. Інколи наше сумління притуплюється, коли чуємо про десятки вбитих і сотні поранених. Але кожна вбита людина — це трагедія. Це — невдача людства. Це — біда всіх тих, які сьогодні говорять про закон, право, міжнародні стосунки.
Тому вміння поважати людське життя, гідність кожної людини, шанувати її права незалежно від етнічного, національного походження, релігійного чи політичного переконання — це наріжний камінь будівництва будь-якої справедливої, гідної людини країни. Нехай нам Господь Бог допоможе збудувати державу гідну нас, де кожен зможе розвинути свої таланти і прожити гідне життя на цій Богом даній землі.
Сьогодні особливо хочу звернутися до матерів, зокрема наших загиблих на війні героїв, дівчат і хлопців. Дорогі Матері, висловлюю Вам від імені всієї нашої Церкви, українського народу слова глибокого співчуття та запевнення у молитві. Ми разом із вами в цей болючий момент. Ми шануємо ту високу ціну, яку заплатила ваша дитина за волю і незалежність нашої Батьківщини. Дякуємо вам, Мамо, що розумієте ціну жертви свого сина чи доньки. Хочемо огорнути вас теплотою любові й пастирської опіки для того, щоб помогти пережити біль страшної і непоправної втрати. Матері наших героїв гуртуються в різні спільноти, аби взаємно підтримувати одна одну, і наша Церква створює відповідні для такої взаємодопомоги простори.
Будьте певні, Україна вас пам’ятає. Україна вас любить. Молиться за вічний упокій ваших синів і дочок. А також молиться і за вас, ваше материнство, той дар, який одержали від Господа Бога, який ворог-окупант прийшов викрасти, зранити чи заперечити. Дякуємо вам, Мамо, за сина-героя, який віддав життя за волю і незалежність нашої Батьківщини!
Боже, благослови плачучих матерів України, підтримай їх, зціли їхні рани! Боже, благослови Україну! Боже, благослови українське військо! Дай Україні перемогу над ворогом і справедливий мир. Благослови Твоїх дітей!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
