Звернення Глави УГКЦ у 176-й тиждень повномасштабної війни, 29 червня 2025 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Минає 176-й тиждень повномасштабного вторгнення росії на нашу рідну українську землю, хоч знаємо, що війна триває з 2014 року. Ми памʼятаємо в молитві всіх наших героїв від початку війни аж до сьогодні. І нині вкотре хочемо подякувати Господу Богові і Збройним силам України за те, що живі. Ми вдячні всім нашим хлопцям, які, починаючи ще з боїв біля Іловайська, зупинили ворога. Ми памʼятаємо всіх наших героїв, які по сьогодні віддають своє життя за Батьківщину.
Цей тиждень знову був сповнений дуже інтенсивних бойових дій. Удень і вночі палають наші міста та села. Відповідно до різних аналітичних повідомлень, ворог вибрав тактику «коврових бомбардувань». Виглядає, що найбільш небезпечним містом в Україні стає столиця — місто Київ. Ворог навмисно хоче виснажити наші сили, налякати людей, знищити інфраструктуру.
Але цього тижня наше серце особливо боліло за Дніпро — 24 червня масованим ракетним ударом різного виду зброї було вбито близько 20 осіб. Майже 300 мешканців Дніпра і Дніпропетровщини зазнало важких поранень. Майже в той самий час серед білого дня росіяни вдарили по Білгород-Дністровському, влучивши, зокрема, у навчальний заклад — ліцей. Лише завдяки щасливій випадковості там не було дітей, але, на жаль, загинули три працівники.
Дякуємо Господу Богові за те, що 26 червня відбувся ще один великий обмін військовополоненими. Дякуємо Йому за кожного нашого врятованого героя, воїна, який, перейшовши всі тортури катівні, повернувся додому живим.
Підсумовуючи цей тиждень, ми дякуємо Господу Богові і кажемо всім: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Безперечно історичним днем цього тижня в історії України і нашої Церкви стане 28 червня. Вчора відбулася проща світового українства до базиліки Святого Петра в Римі в контексті ювілейного Року надії.
У це паломництво нас покликав блаженної памʼяті папа Франциск. Але зустрічав нас у базиліці Святого Петра новообраний Папа Лев XIV. Він сказав мені: «Ласкаво просимо до Рима».
Ми, єпископи нашої Церкви з усього світу, могли очолити цю процесію паломництва наших вірних із хрестом паломника. І біля гробу апостола Петра заспівали духовний гімн України — «Боже, великий, єдиний, нам Україну храни».
Папа промовив до нас дуже глибоке слово. Привітав матерів, які втратили своїх дітей на війні. Поблагословив ікони, написані на кришках ящиків до набоїв. Звершив особливу молитву за Україну перед цими іконами, на яких була зображена Пречиста Діва Марія.
За попередніми даними, у цьому паломництві взяло участь понад 7 000 українців із різних куточків України, а також із Північної й Південної Америки, Австралії, навіть із Білорусі, росії і Казахстану.
Ми сьогодні хочемо подякувати Святішому Отцю Левові XIV, а також усім, хто підготував це паломництво. Приїхавши як паломники надії, ми повертаємося додому як свідки надії.
Папа сказав нам, що наша віра не є чимось, що наперед має відповіді на всі питання, але вказує нам на Того, хто є джерелом нашої надії — на нашого воскреслого Господа Ісуса Христа, нашого Спасителя.
І ми відчули, як у всіх тих символах, явних знаках присутності Бога, ця надія в наших серцях воскресала. І повертаємося додому як свідки надії на перемогу, — перемогу України, добра над злом, правди над неправдою, життя над смертю.
Сьогодні, 29 червня, свято Верховних апостолів Петра і Павла. Вперше в історії нашої Церкви весь Синод наших єпископів, зібраних зі всього світу, розпочав свою працю святковою Літургією із Папою Левом XIV. Ця спільна Літургія, спільна Євхаристія є видимим дієвим знаком видимого сопричастя Київської Церкви з наступником апостола Петра, тієї єдності, яка, як сказав Папа Лев XIV, була запечатана кровʼю мучеників, ісповідників, подвижників, героїв християнського життя нашої Церкви й нашого народу.
Сьогодні ми розпочали Синод наших владик, який триватиме до 10 липня тут, у Римі. Його центральна тема — «Душпастирство сімʼї». Ми бачимо, що християнська сімʼя, плідна, вірна, єдність у любові між чоловіком і жінкою, відкрита до народження дітей, базова клітина суспільства й Церкви нині зранена. І ми разом хочемо послужити українській сімʼї в Україні і на поселеннях.
Я прошу всіх вас про молитву за діяння нашого Синоду, про благодать Святого Духа, щоби справді наші владики могли відчитати Божу волю, Божий задум щодо нашої Церкви і нашого народу. А відтак послужити всім, кого зранила ця жахлива війна, послужити нашому народові там, де він нині перебуває.
У це свято ми просимо наших верховних апостолів Петра і Павла, які моляться за Христову Церкву, про заступництво перед Божим престолом для України.
Господи, благослови нашу Церкву, наш народ! Господи, потіш заплаканих, підніми руки тих, у кого вони опускаються, зціли зранених, віднайди тих, які пропали безвісти! Прийми у свої вічні обійми тих, що віддали життя за свій народ, свою державу, свою Церкву! Господи, благослови наш український народ Твоїм справедливим небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки віків. Амінь.
