Звернення Глави УГКЦ у 179-й тиждень повномасштабної війни, 20 липня 2025 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Знову рахуємо дні і ночі, тижні великої війни. Минає вже 179-й тиждень повномасштабного вторгнення, хоч знаємо, що Росія своїми збройними силами атакує і нищить Україну вже понад десять років.
Ми пам’ятаємо всіх героїв — полеглих, усіх, хто віддав життя за Україну впродовж цих років, починаючи із 2014 року. Але цей тиждень знову був тижнем крові, болю, нових смертей. Ворог щоночі обирає окреме місто України як свою жертву, на яку цілить усім своїм арсеналом.
Цього тижня ми особливо молилися за наше Дніпро, за Одесу, за інші міста й села України, бо гинули люди, було багато поранених, зокрема серед цивільного населення. Через цю нечувану ескалацію бойових дій як на фронті, так і в тилу України Всеукраїнська рада Церков і релігійних організацій звернулася з окремою відозвою до міжнародної релігійної спільноти — відозвою-криком про справедливість і мир для України.
Ми звертаємося до всіх віруючих і людей доброї волі: негайно зробімо все, щоб зупинити цю жахливу агресію. Сьогодні той, хто вважає себе морально нейтральним перед обличчям цієї біди, на жаль, стає співучасником злочину.
Це — головне послання, яке сьогодні релігійні лідери України скеровують до представників різних Церков, конфесій і релігій світу. Ми просимо, щоб світове релігійне співтовариство сказало своє рішуче «ні» російській агресії. І ми вдячні, що першими, хто підхопив цю відозву, були єпископські конференції різних Церков Європи, які об’єднані у своєму представництві при Євросоюзі під назвою КЕК.
Також цього тижня ми мали особливий візит солідарності й підтримки перед обличчям цієї ескалації — візит європейських католицьких єпископатів. Прибув до України архиєпископ Маріано Крочата — президент Комісії єпископатів Європейського Союзу (COMECE). Це — представництво католицьких Церков Європи при інституціях Євросоюзу.
І ми відчули, що християнська міжконфесійна Європа відгукнулася на цей клич болю з України. Дякуючи людям доброї волі, усім, хто сказав своє рішуче «ні» російським злочинам в Україні, ми хочемо сьогодні вкотре заявити: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Цього тижня, 15 липня, Україна святкувала пам’ять святого рівноапостольного і великого князя Володимира. Цей день, відповідно до державних постанов, ми відзначали як Свято хрещення Русі-України і День української державності.
Постать святого рівноапостольного князя Володимира сьогодні для нас має особливо унікальне значення, бо він кличе нас оновити наші хресні обіти, посвяту Богові.
Момент хрещення — це наше нове народження з води і Духа. Це момент, коли наш Бог став нашим, а ми стали Його дітьми. Це взаємне присвоєння між Богом і Україною, між кожним спадкоємцем Володимирового хрещення є ключем стійкості, незламності українського народу впродовж усіх століть. І, обновляючи нашу посвяту Богові у всенародній молитві, ми черпаємо силу з нашого хрещення для того, щоб навіть в умовах війни жити, діяти й мислити по-християнськи.
Того дня ми урочисто внесли мощі рівноапостольного князя Володимира до нашого Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві, бо хочемо, щоб наші небесні покровителі — рівноапостольні Володимир і Ольга та всі святі праведники української землі — сьогодні молилися на небесах за свій народ, який страждає й бореться тут, на землі.
Цієї неділі особливою духовною подією року стала Загальнонаціональна проща до Зарваниці. До цього святого місця, до чудотворної ікони, у якій прославилася Пречиста Діва Марія, прийшли десятки тисяч людей із різних куточків України та з-за кордону, щоб разом просити Богородицю про мир для Батьківщини. Ідучи в прощу, ми робимо своє зусилля, але водночас ісповідуємо, що покладаємося не так на власні людські сили в боротьбі зі злом, як на Божу силу, благодать і материнське заступництво Пречистої Діви Марії.
Під час цієї прощі ми пригадали три важливі ювілеї. Насамперед ми вшанували 160-ті роковини з дня народження митрополита Андрея Шептицького — великого святого, духовного провідника та будівничого Української Церкви і державності.
Також згадували 30-ту річницю відновлення щорічних загальнонаціональних прощ до Зарваниці — події 1995 року, коли мій попередник Мирослав Іван кардинал Любачівський, повернувшись в Україну, саме в цьому святому місці відновив посвяту нашої Батьківщини під покров Пречистої Діви Марії, як колись зробив князь Ярослав Мудрий.
Ще одним духовним пережиттям нашої прощі стало 25-річчя освячення цієї папської малої базиліки в Зарваниці — храму, що нині став особливим місцем відпусту через відкриті ювілейні двері в межах Ювілейного року надії.
Тут, у Зарваниці, ми просимо: Мати Божа, рятуй нас! Рятуй своїх синів і дочок. Рятуй наших дівчат і хлопців на фронті. Рятуй усіх тих, хто кує перемогу України в тилу. Потіш засмучених, які в три сльози плачуть. Залікуй рани поранених. Допоможи віднайти зниклих безвісти. Визволи всіх, хто перебуває у ворожому полоні.
Зарваницька Мати Божа, виблагай у Твого Сина справедливого, небесного миру для нашої багатостраждальної України!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
