Звернення Глави УГКЦ у 186-й тиждень повномасштабної війни, 7 вересня 2025 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Минає 186-й тиждень великої війни — злочину проти Бога і людини. Цю війну розпочав російський агресор, напавши на мирну Україну, щоб руйнувати, нищити, вигублювати.
Цього тижня ми стали свідками, як у Парижі зібралися європейські лідери разом з іншими представниками світової спільноти, щоб формувати «Коаліцію охочих» — тих, хто прагне зупинити вбивчу руку агресора і надати Україні гарантії безпеки. Ми щиро вдячні всім, хто шукає шляхів до завершення цієї війни, намагається зупинити агресора і дарувати нашому народові можливість жити — мирно і вільно у своїй Державі.
Християни України, спостерігаючи за цими зусиллями, бачать, як той, хто розв’язує війну, сам стає її заручником. Людина, випустивши демона війни, потрапляє в його владу. Ця логіка вражає душу, розум такої особи і робить її невільником.
Збираючись у «Коаліцію охочих», люди доброї волі прагнуть звільнити Європу і Україну від цього зла. Але ми, християни, знаємо: грішна людина починає війни, але не може їх завершити. Кладе край гріху, смерті й війні лише Господь Бог. Від людини походить війна, від Бога — мир, який є простором життя, свободи та гідності.
Тому Україна молиться, щоб ці зусилля були успішними. Пригадую, як на молитовному сніданку генерал Келлог, спецпосланець президента Трампа, добрий католик, просив мене: «Моліться за нас!». Те саме прохання звучить і з уст наших захисників на фронті.
Нині українське військо — справжні миротворці. Вони оберігають простір життя, платять за це ціною власної крові. Тому ми молимося за воїнів, за всіх людей доброї волі, які творять «Коаліцію охочих», за тих, хто прагне зупинити війну й утвердити мир і свободу у світі.
Ми знову звертаємо увагу світу на біль України. Бо коли одні шукають дороги до миру, інші демонструють готовність до нової агресії. Навіть під час переговорів росія продовжує вбивати, щоночі бомбардуючи наші міста і села. Постраждала лікарня у Костянтинівці на Донеччині, удари були на Одещині, Київщині, Сумщині, Харківщині, навіть Львівщині.
Та ми маємо й добру новину: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Сьогодні, у неділю, ми зібралися у храмі Святої Варвари у Відні, щоб розпочати молитвою української громади З’їзд східних католицьких єпископів Європи. Це паломництво українців ознаменоване благословенним ювілеєм — 250-річчям колегії «Барбареум». Заснована при цій парафії, колегія взяла від неї ім’я і стала для греко-католиків Австрійської імперії вікном у світ європейської культури і цивілізації.
Її значення в історії нашої Церкви та рідного народу важко переоцінити. Коли після поділу Речі Посполитої всі українські освітні інституції в межах Російської імперії були закриті, «Барбареум» продовжував формувати духовних і громадських діячів на рівні провідних університетів Європи. Саме він дав поштовх до створення подібних інституцій, зокрема Львівської генеральної семінарії, з якої вийшла ціла плеяда священнослужителів і народних провідників.
Сьогодні дякуємо Богові за дар освіти і виховання для нашої Церкви. Вкотре наголошуємо: саме наша Церква була носієм культури освіти, яка потім стала фундаментом творення модерної української нації. Ми вдячні всім, хто причинився до відкриття «Барбареуму», і згадуємо його випускників — митрополитів, єпископів, інтелектуалів, діячів Української Греко-Католицької Церкви, чия сила державотворення передалася наступним поколінням і увінчалася незалежною Україною.
З нагоди святкувань до Відня прибули східні католицькі єпископи з різних Церков і країн. Вони відчули, що цей ювілей має велике значення не лише для українців, а й для угорців, румунів, словаків та представників інших Східних Католицьких Церков. Тут разом роздумуємо, як служити, які душпастирські форми обрати, аби наші Церкви могли сповнити євангелізаційну місію в Європі.
Наша Церква, особливо через це паломництво, вкотре відкриває простір для єднання українців — тих, що живуть у Європі, з тими, що в Україні. Вона виступає мережею, яка гуртує сили, щоб ми вистояли як народ і як держава в нових обставинах.
Ми вдячні світовій українській громаді, зокрема діаспорі в Австрії та інших країнах Європи, за активну підтримку, за адвокацію української справи у своїх країнах. Вони допомагають нашому війську, організовуючи різні збори для потребуючих в Україні, а також для наших дівчат і хлопців на фронті. Звідси, із Відня, хочемо привітати європейську українську громаду і подякувати їй за підтримку Батьківщини.
Сьогодні маємо Навечір’я першого великого християнського свята нового літургійного року. Завтра, 8 вересня, святкуємо Різдво Пресвятої Богородиці. Їй вкотре віддаємо під опіку наш народ і нашу Церкву — в Україні та на поселеннях. Просимо: Мати Божа, виблагай для нашого народу силу вистояти! Виблагай у Твого Сина благодать миру для української землі!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
