Звернення Глави УГКЦ у 187-й тиждень повномасштабної війни, 14 вересня 2025 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Минає вже 187-й тиждень великої війни, яка насправді триває понад 10 років на багатостраждальній українській землі.
Цей тиждень увійде в історію Європи і світу як день безпрецедентної агресії росії проти об’єднаної Європи. Десятого вересня близько 20 ворожих дронів атакували Польщу, заглибившись на її територію на 300 кілометрів. Сьогодні ми особливо висловлюємо солідарність польському народові, підтримуючи заяви міністрів закордонних справ України, Польщі, Литви, а також міжнародної спільноти, яка одностайно стала на захист Польщі під час засідання Ради безпеки ООН.
Світ дедалі більше розуміє: росія прагне експортувати війну на інші країни Європи і випробовує міцність глобального спротиву. Ми стверджуємо: війна — це злочин проти Бога і людини.
У Польщі ціла родина втратила дім, бо на нього впав дрон. Щодня і щоночі росіяни вбивають мирних мешканців в Україні. Цього тижня росіяни вбили пенсіонерів Костянтинівки та інших сіл і міст Донеччини, які стояли в черзі за своїми виплатами. Ми хочемо їх сьогодні пом’янути.
Цей тиждень сповнений міжнародних тривог. Але ми знову кажемо: зупинити війну можливо лише разом, у єдності. Дякуємо всім народам, які борються за мир в Україні й у світі, намагаючись різними способами стримати вбивчу руку агресора.
Наші захисники на Донбасі, у Запоріжжі, на Харківщині, Сумщині, Чернігівщині усвідомлюють: своїми грудьми вони прикривають мир і добробут Європи. Бо мир на континенті — не даність, а те, що потрібно захищати.
Тому ми вкотре кажемо: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Цей тиждень розпочався в церковному пастирському житті з візиту східних католицьких єпископів Європи до Відня, Австрії. Близько 60 архиєреїв різних Церков — не тільки візантійської традиції, а й представників Сиро-Малабарської, Маронітської, Етіопської та Вірменської Церков — зібралися, щоб відсвяткувати 250-річчя колегії «Барбареум», освітнього закладу, який був заснований для греко-католиків у тогочасній Австро-Угорській імперії.
Барбареум дав можливість галицьким греко-католикам піднятися з локального рівня до співтворців європейської культури. Для нашої Церкви це особливий ювілей: храм Святої Варвари у Відні став історичним осередком українців в Австрії і відіграє важливу роль у житті нашої громади в цій країні донині.
Єпископи обговорювали болі й радощі своїх спільнот. Ми відчули щиру підтримку від співбратів з Румунії, Угорщини, Словаччини та інших країн. Подякували їм за те, що вони приймають наших людей. Зокрема, маронітський архиєпископ на Кіпрі створив персональну парафію для українців-греко-католиків. Це приклад справжньої солідарності й конкретної пастирської опіки наших вірних.
Також ми мали нагоду промовити до австрійського уряду від імені українських емігрантів. В Австрії проживає близько пів мільйона українців. Після початку повномасштабної війни країна з населенням трохи більше як 9 мільйонів прийняла 85 тисяч наших біженців. Більшість наших людей швидко інтегрувалися, вивчили мову, і тільки третина користується соціальною допомогою. Це свідчить: українці стають важливою частиною європейського простору та австрійського суспільства.
Цього тижня в Гнєзно, у місті, де був охрещений польський народ, відбулася інтелектуальна подія — з’їзд діячів Центральної та Східної Європи під гаслом «Відвага миру». Польща відзначала тисячоліття коронації першого свого першого короля, але в сучасних умовах ми разом роздумували над шляхами побудови миру.
Ми, з боку України, засвідчили: щоб будувати справжній, справедливий мир, треба бути відважними. Такий мир не є пацифізмом, його неможливо досягнути умиротворенням агресора й приниженням жертви. Він ґрунтується на гідності, свободі та праві на життя. Якщо міжнародні угоди не забезпечать українцям можливості жити вільно й гідно на рідній землі, вони не матимуть успіху.
Вчора у Вроцлаві, на заході Польщі, ми пережили радість — хіротонію нового єпископа для нашої Вроцлавсько-Кошалінської єпархії. Обіймаємо нашою любов’ю, увагою владику Маріуша Дмитерка, який став єпископом-помічником для нашої спільноти в Польщі.
Сьогодні святкуємо Воздвиження чесного і животворного Хреста Господнього. Це особливе свято, яке об’єднує християн різних Церков, конфесій, що зберегли неперервну апостольську традицію від перших століть християнства. Хрест, що підноситься архиєрейськими руками, є знаком перемоги над гріхом і смертю, над диявольськими діями в сучасному світі, а також ключем до розуміння наших страждань.
Ми, християни, віримо: Ісус Христос, який сам постраждав і зійшов у найтемніші глибини людського існування, сьогодні співстраждає з Україною. Його ранами ми зціляємося, Його силою маємо надію на те, що гріх, страждання і смерть ніколи не мають останнього слова, — надію на перемогу і воскресіння. Тому ми звемо Хрест Господній чесним і животворним древом життя.
Молімося: Господи, благослови Україну! Допоможи всім, хто шукає миру, його віднайти! Підтримай наших воїнів, державних і церковних провідників, дипломатів та очільників великих держав Європи і світу в пошуках справжнього миру!
Боже, благослови Україну Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
