Звернення Глави УГКЦ у 194-й тиждень повномасштабної війни, 2 листопада 2025 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Цього тижня ми пережили 194-й тиждень війни, яка триває вже 11 років. Але ці тижні ми рахуємо від початку повномасштабного вторгнення російського загарбника на нашу мирну українську землю. Це був тиждень героїчної боротьби — боротьби за оборону й захист нашої Батьківщини.
Підсумовуючи цей час, ми вкотре хочемо подякувати Господу Богу і Збройним силам України за те, що ми живі. Адже щоночі наші міста й села — не тільки Південь, Схід чи Центр, але й Захід України — цього тижня були під потужними атаками російської зброї. Завдяки професіоналізму наших захисників десятки й сотні одиниць ворожої техніки було знешкоджено, а мільйони життів — врятовано. Ми дякуємо нашим захисникам, дівчатам і хлопцям, за те, що й цього тижня життя в Україні перемагало.
Особливо молімося сьогодні за захисників Покровська на Донбасі, за оборонців Куп’янська на Харківщині, за Сумщину й Чернігівське прикордоння. Цього тижня ми також особливо молимося за наше Запоріжжя й Дніпро. Господь Бог, у чиїх руках доля людства, рятує українців від убивчої руки російського агресора.
Також цього тижня хочемо подякувати тим, хто бореться за світло в Україні — нашим енергетикам. Після щоденних нічних ударів по теплоелектростанціях і системах енергозабезпечення вони невтомно відновлюють енергопостачання, навіть ціною власного життя. У героїчному Слов’янську цього тижня загинуло двоє енергетиків, багато було поранено. Ми дякуємо нашим енергетикам — борцям за світло — за те, що й цього тижня ворог не зміг зламати стійкості українців на цьому фронті.
Особливо ми молилися і дякували Господу Богу за мужність і стійкість наших залізничників. Ворог не тільки нищить енергопостачання й системи теплопостачання наших міст і сіл, а й почав прицільно обстрілювати залізниці. Цинізм полягає в тому, що під обстріли потрапляють цілі поїзди, які перевозять людей, зокрема на Сумщині. Наші залізничники героїчно забезпечують життєдіяльність наших міст і сіл навіть ціною власного життя і здоров’я.
Українська залізниця працює мов кровоносні судини, що несуть по тілу нашої Батьківщини продукти, теплий одяг і все необхідне для того, щоб життя щодня перемагало смерть. Ми дякуємо працівникам Української залізниці за їхню героїчну працю і служіння на благо нашого багатостраждального народу.
Тому ми вкотре хочемо, щоб про цей героїзм українського народу знав увесь світ. Щоб світ довідався, що й цього тижня Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Цієї неділі наш Патріарший собор у Києві, попри обстріли й блекаути, приймає паломників. У межах ювілейної прощі Року надії до нашого собору прибули молільники багаторічної акції, яка називається «Вервиця єднає». Уже п’ять років щодня о 20-й годині за київським часом десятки тисяч українців моляться за Батьківщину.
Минає п’ять років цієї ініціативи, і ми дякуємо всім молільникам, які щодня єднаються в цій молитві — незалежно від того, де вони живуть. Ми, як єдиний Божий народ, стоїмо в молитовному чуванні з вервицею на устах перед Божим обличчям. Сьогодні ті, хто молився вервицю онлайн, нарешті зустрілися особисто як учасники єдиного паломництва до Патріаршого собору.
Я дякую всім — знаним і незнаним, видимим і невидимим — молільникам, які стоять разом із нами в молитві за Україну. Ті, хто прибув до собору, мали нагоду отримати повний ювілейний відпуст, виконавши всі умови цього паломництва. Але я дякую всім, хто молиться, єднається в цій ініціативі «Вервиця єднає».
Дякую нашому «Живому телебаченню», який створює простір всенародної, глобальної молитви нашої Церкви. Ми дякуємо отцям, парохам, сестрам-монахиням церковним рухам і спільнотам у десятках країн світу, які впродовж п’яти років єдналися в молитві й запрошували до неї інших. Мені приємно, що я сам маю можливість долучатися до цієї всецерковної і всенародної ініціативи.
Дякую нашим дітям, які моляться разом зі своїми батьками. Дякую зокрема тим, хто щомісяця, тринадцятого дня, молиться дитячу вервицю за Україну, за навернення росії, за припинення війни, за порятунок людських життів. Дорогі діти, дякую вам за те, що вашою молитвою ви перемагаєте зло, зупиняєте ворога і не дозволяєте йому сіяти смерть і руїну на нашій землі.
Дякую всім, хто почув заклик Папи Лева і в жовтні молився вервицю. Цієї неділі підсумовуємо цей молитовний час і дякуємо кожному, хто відгукнувся серцем і стояв у молитві перед Божим обличчям.
Цього року ми особливо згадували великого святого і подвижника, батька нашої Церкви у ХХ столітті — праведного митрополита Андрея Шептицького. Цього року ми відзначали 160-ту річницю з дня його народження, а вчора, 1 листопада, традиційно згадували день його відходу до вічності. Дякую всім, хто молився і молиться за його прославу. Просімо, щоб митрополит Андрей чував над нашою Церквою і над нашим народом на небесах.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови наших дівчат і хлопців на фронті! Ісусе, зупини війну, пошли Духа Твого Святого на нашу землю та на наш народ і благослови нашу Батьківщину Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
