Звернення Глави УГКЦ у 206-й день війни, 17 вересня 2022 року
Зранку 17 вересня 2022 року, у 206-й день війни росії проти України, Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав, звертаючись у щоденному воєнному відеозверенні до українців і всіх людей доброї волі, розповів про ситуацію на фронті, продовжив серію роздумів про шанування Бога-Творця через турботу про створений Ним світ і уділив архиєрейське благословення.
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні субота, 17 вересня 2022 року, а в Україні вже 206-й день жахливої, святотатської, великої війни, повномасштабного вторгнення росії на територію нашої Батьківщини.
Упродовж останньої доби на всій лінії фронту йшли кровопролитні бої. Найбільш активними вони були на Луганщині, яку наше військо відвойовує, і на Донеччині. Знову росіяни масово обстрілювали мирні міста і села нашої Батьківщини. За вчорашню добу були зареєстровані 4 ракетні та 24 авіаційні удари і 72 артилерійські обстріли мирних громадян, міст і сіл України. Найбільше ворог знущався над Дніпропетровщиною. Він цілиться в наші зерносховища, із яких зерно відправляють через одеський порт туди, де люди найбільше у світі потребують хліба. Місто Кривий Ріг уже вкотре стало осердям потужних ракетних ударів. Постраждало Запоріжжя. Від російських ударів загинуло багато людей на Миколаївщині.
Але Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
На жаль, на тих наших територіях, які були недавно звільнені від окупанта, зокрема у Харківській області, відкриваються жахливі сцени тортур і знущань над мирним населенням. Ми всі знаємо про містечка Бучу, Бородянку, Ірпінь та Гостомель біля Києва. Однак те, що постає перед очима на Харківщині, може бути значно гірше. Біля міста Ізюм знайшли величезне кладовище, масове поховання, у якому вже ідентифікували понад 400 невинно вбитих, закатованих людей. Вчора нас потрясли кадри з Балаклії, де в катівні на темно-зеленій стіні виявили видряпану молитву «Отче наш». Можемо собі уявити, якою була молитва в’язнів у російських катівнях на українській Харківщині!
Сьогодні запрошую вас знову до роздумів над тим, як ми, християни, маємо вшановувати нашого Бога-Творця. Ми завжди підкреслюємо, що Господь Бог є джерелом життя, віримо, що Він у своїй любові дає життя всьому створінню. Ба більше, Він не тільки дав життя один раз на початку створення світу, а постійно животворить світ, що його покликав із небуття до буття. Бог нами дихає неустанно, тому ми живемо. Ми маємо подих життя, який Він вдихнув у новоствореного чоловіка Адама в райському саду.
Нинішня заповідь пошани до Бога-Творця каже нам: «Не вбивай. Пам’ятай, що земля і все творіння — це простір для життя, отриманий від Творця». Бачимо, що заповідь «Не вбивай!» стосується не тільки людини, а й всього живого, що нам залишив Господь Бог. Тому пошана до довкілля як до простору життя є пошаною до самого Бога, який дає це життя.
Ми бачимо, як згубно впливають військові дії на довкілля. Знаємо, як по-варварському були винищені реліктові ліси на півдні нашої Батьківщини, на Чорноморському узбережжі, як у заповідниках, наприклад в Асканії-Новій і багатьох інших, були знищені рідкісні тварини. Військові злочинці перетворюють українську землю на простір смерті, замість того щоб будувати, шанувати те життя, яке на ній існує. Але ми, християни, повинні шанувати життя і утверджувати його, за нього боротися. Ми дякуємо Господу Богу та нашим Збройним силам за те, що живі в цей ранок, що можемо разом молитися один за одного, допомагати один одному, рятувати один одного. Як християни, ми маємо служити життю, насамперед шануючи і зберігаючи людське життя від зачаття до природної смерті, а також шануючи довкілля як простір цього життя.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови наших синів і дочок, дівчат і хлопців, які сьогодні воюють зі зброєю в руках, відвойовують простір життя нашого народу! Боже, дозволь нам, своєму народові, утверджувати Батьківщину як середовище, яке впливає на існування життя в усіх його формах, у всьому різноманітті! Боже, благослови Україну своїм справедливими миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
