Звернення Глави УГКЦ у 206-й тиждень повномасштабної війни, 25 січня 2026 року
Христос народився!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Цієї неділі ми вже відраховуємо 206-й тиждень великого, повномасштабного вторгнення росії на територію нашої Батьківщини, — 206-й тиждень великої війни в Україні та в Європі.
Цей тиждень, справді, був часом надлюдської боротьби за людяність, людське життя, за світло і тепло. На всій лінії фронту — з Півночі, нашої Сумщини, Чернігівщини, Харківщини, аж до Півдня — до нашої Одеси, Запоріжжя — йдуть важкі бої. Ми особливо молимося за наше Запоріжжя, за те дивне і славне місто Гуляйполе, за наш Харків, за Куп’янськ, де наші солдати в розпал зими стримують щоразу активніші атаки ворога.
Але, мабуть, усім нам запам’ятається цей тиждень через безпрецедентні атаки росії на мирне населення. У той час, коли в міжнародному форматі, навіть у місті Давосі чи в Об’єднаних Арабських Еміратах, ідуть розмови про енергетичне перемир’я чи інші способи, як зупинити цю жахливу святотатську війну, росія завдає щоразу активніших ударів про мирних містах і селах. Осередком тих ударів цього тижня була наша столиця — місто Київ.
Останній такий масований удар по Києву ми пережили в ніч на 24 січня. Цей комбінований удар росія здійснила з такого виду озброєння, якого давно вже не застосовувала в цій війні. Росія випустила 12 протикорабельних ракет по мирному місту. Такі ракети востаннє вдарили по нашому місту Дніпру, де вбили цілий під’їзд людей. А тут — 12 ракет на одне місто Київ.
Тож ми маємо очевидні ознаки злочинів проти людяності, проти міжнародного права, проти правил і моральних норм ведення будь-якої війни. Метою є знищити інфраструктуру, зокрема енергетику, України і заморозити українців. Але цікаво, що тоді, коли, можливо, вороги собі ставлять за мету, б’ючи по мирному населенню, нас деморалізувати, кожен такий удар робить нас сильнішими. Кожна така трагедія консолідує українців.
Із подивом споглядаємо в обличчя наших чоловіків, жінок, дівчат, хлопців, старших людей, дітей, які цього ранку в Києві йдуть до храму, моляться і демонструють просто вершини героїзму, мужності, стійкості в таких обставинах. Уявіть собі: якщо в багатоповерховому будинку в столиці немає тепла і світла, то квартира одразу перетворюється на холодну пастку, де температура повітря лише на кілька градусів є вищою від температури надворі. А цими днями в Києві щодня температура була нижчою за 10 градусів морозу. У таких обставинах каналізація і водопостачання одразу замерзають.
Як у таких обставинах з вірою в Бога наш народ демонструє вершину своєї стійкості? Думаю, що кожен, хто споглядає на цей народ, не може не чудуватися. А ми тут, у Києві, дякуємо Господу Богу за тих людей, яких Він дарував сьогодні українській землі.
Від імені тих знаних і незнаних героїв, які на фронті і в тилу демонструють вершину відданості свободі й істині, а також від імені дітей, які живуть у холодних будинках, ми заявляємо, що весь світ має почути голос із Києва: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Сьогодні я б хотів висловити глибоку вдячність усім тим, хто, незважаючи на російські обстріли, невпинно відновлює нашу інфраструктуру і подає до наших домівок тепло і світло, воду та інші необхідні для життя ресурси. Особливу вдячність складаємо українським енергетикам, рятувальникам, службам різного типу і призначення, які сьогодні день і ніч, без відпочинку, працюють, щоб рятувати людські життя.
Хочу також щиро подякувати всім тим, хто нині солідарний із нами. Зокрема, висловлюю глибоку подяку нашим друзям-полякам і місту Варшаві, яке зібрало понад п’ять мільйонів злотих і продовжує збір коштів, щоб передати їх нашому Києву — щоб цей Київ зігріти. Це ще один безпрецедентний приклад міжнародної солідарності між двома столицями — Польщі й України. Ми дякуємо всім тим, хто віддав свою, часто останню лепту з Варшави до Києва, щоб рятувати життя українців.
Також цієї неділі ми підсумовуємо Тиждень молитов за єдність між християнами. Це вже стає важливою частиною культури — бути християнином в Україні означає молитися за нашу єдність. Ми молимося разом — представники різних Церков і різних конфесій. Ми молимося, відвідуючи храми і святині одне одного. Але молимося про одне й те саме: просимо в Господа Бога зцілити рани нашого роз’єднання і поділу, дарувати видиму і повну єдність між учнями Ісуса Христа. І ми бачимо, як ця молитва дає свої плоди. Сьогодні ми однаково реагуємо і разом відповідаємо на всі виклики війни.
Ми вже сьогодні, як християни, є єдиними в нашій конкретній дії — служіння і порятунку життя в Україні. Таким чином ми протистоїмо будь-якій інструменталізації та використанню релігії, зокрема християнства, на догоду могутнім світу цього.
Зокрема, хочу сьогодні нагадати, що Нарада християнських Церков України видала чергову заяву, у якій засудила і поневолення християнських Церков, яке сьогодні несе росія, і перетворення релігії на зброю.
Ми також висловили нашу солідарність із Вселенським Патріархом Варфоломієм, який недавно особисто зазнав атаки з боку російської зовнішньої розвідки через низку публічних заяв на свою адресу. Сьогодні ми, християни України, єднаємося в молитві, у праці та служінні Господу. І ми сподіваємося, що ця молитва християн України, які терплять за єдність, буде Богом почута і стане скарбницею християнської культури третього тисячоліття.
Боже, благослови Україну! Боже, пошли Твого архистратига Михаїла з небесними силами на захист Твоїх дітей, Твоєї Церкви, на захист нашої Батьківщини! Боже, пошли Україні Твій справедливий мир, надихни серця всіх тих, хто сьогодні на найвищому міжнародному, міждержавному рівні шукає шляхів, як стримати агресора і зупинити війну!
Боже, благослови багатостраждальну українську землю Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Христос народився! Славімо Його!
