Звернення Глави УГКЦ у 212-й тиждень повномасштабної війни, 8 березня 2026 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Цієї неділі минає вже 212-й тиждень великої війни. Цей тиждень також ознаменувався початком війни на Близькому Сході. Проте війна в Україні має свій особливий характер і, на жаль, триває далі. Це війна, яка щодня забирає життя десятків мирних жителів і яка залишається найкривавішим конфліктом у Європі від часу завершення Другої світової війни.
Цього тижня ворог найбільше атакував Південь України. Найінтенсивніші бої точаться на південь від Запоріжжя, поблизу містечка Гуляйполе. Наші воїни мужньо і відважно стримують російські атаки, а на інших ділянках фронту навіть проривають оборону противника і визволяють окуповані території.
Щоночі на наші міста падають сотні російських дронів і ракет. Найбільше цього тижня постраждали Кривий Ріг, Миколаїв, Херсон, Одеса і Запоріжжя.
Водночас цей тиждень приніс і промінь світла, який наповнив наші серця вдячністю Богові та людям і подарував радість. Відбувся черговий обмін військовополоненими. Близько 500 захисників України повернулися додому з російських катівень. Серед них ‒ оборонці Маріуполя, героїчної Азовсталі, які перебували в полоні майже чотири роки і нарешті змогли повернутися до своїх родин.
Ми дякуємо Господу Богу, Збройним силам України, нашим волонтерам і всім тим, хто цього тижня захищав наше життя.
Тому від імені цього героїчного і багатостраждального українського народу ми знову проголошуємо на весь світ: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Учора, 7 березня, у відповідь на заклик Єпископських конференцій Європи, Україна молилася за мир. Ми вплітали нашу молитву в молитву всієї Католицької Церкви Європи за мир в Україні та в усьому світі.
Українці добре знають, що таке війна, і тому особливо глибоко розуміють небезпеку розпалювання нових конфліктів у різних частинах світу. Особливо цього дня ми молилися за Близький Схід, де сьогодні палає війна ‒ зокрема в Ірані, у Святій землі, в Лівані та в інших країнах, які втягуються у це горнило.
Молитва за мир ‒ справжній і справедливий ‒ лунала в усіх наших храмах, катедральних соборах, парафіях і монастирях.
Сьогодні ж, 8 березня, наша Церква згадує ще одну сумну річницю. Минає 80 років від так званого Львівського псевдособору, коли сталінська репресивна машина ліквідувала юридичне існування Української Греко-Католицької Церкви в Радянському Союзі ‒ її структур, парафій і монастирів. За рік перед тим були арештовані всі наші єпископи, а Львівський псевдособор став моментом остаточного знищення видимої присутності нашої Церкви в умовах тоталітарного комуністичного режиму.
Однак Церкву, яка є спільнотою віруючих людей, знищити неможливо. Ці трагічні події стали великою драмою для мільйонів віруючих українців, але водночас показали, що Церква живе в серцях людей. Церква — це передусім глибокий зв’язок людини з Богом, не з державою і не з суспільством, а з тим, хто є джерелом нашого життя і воскресіння.
Згадуючи ці сумні роковини, ми хочемо також застерегти про небезпеку нових ліквідацій і переслідувань, які російська окупаційна влада чинить на захоплених територіях. Там, де приходить російська окупація, зникає релігійна свобода. І першими під удар потрапляють саме громади, парафії та структури Української Греко-Католицької Церкви.
Сьогодні ми молимося за релігійну свободу для всіх. Дякуємо за свідчення віри наших мучеників і сповідників. І просимо, щоб світ пам’ятав про це та робив усе можливе, щоб подібні злочини ніколи не повторювалися.
Цього вечора ми розпочинаємо третій тиждень Великого посту відповідно до ритму східної пасхалії. Час Великого посту є особливим періодом у житті кожного християнина.
Входячи у третій тиждень посту, хочу звернути нашу духовну увагу на правила духовної боротьби, так званої невидимої брані.
Традиційно в час посту, коли ми стримуємося від певних страв і розваг, ми передусім покликані стримуватися від гріха. Відомими є слова святого Івана Золотоустого: «Що з того, що ви не їсте м’яса, але поїдаєте один одного?». Саме тому питання духовної боротьби сьогодні є особливо важливим і актуальним.
Господь Ісус Христос нагадував своїм учням, що не те, що входить в людину, осквернює і опоганює її, тобто не харчі, які ми споживаємо, а те, що виходить із неї, з її серця.
Христос говорить: із людського серця виходять лихі думки, вбивства, перелюби, крадіжки, кривоприсяга — і саме це осквернює людину. І цікаво, що в цьому переліку Він на першому місці ставить лихі думки.
В аскетиці християнського Сходу боротьба з лихими помислами є центром духовного життя та аскези Великого посту. Саме помисли стають зародком усякого гріха. Коли людина приймає лихі думки і не бореться з ними, вони поступово опановують її розум і волю та зрештою перетворюються на грішні вчинки.
Тому, входячи в третій тиждень Великого посту, хочу закликати всіх вас бути уважними до того, про що ви думаєте. Боріться з лихими думками як зі спокусами від ворога людського роду. Думайте про добре. Думайте про те, що може стати вашими мріями. Плануйте добро та втілюйте його в добрих учинках. У цьому — секрет перемоги в невидимій духовній брані. Думайте про добро — і перемагайте добром у своєму щоденному житті.
Нехай Господь Бог благословить усіх вас і нашу багатостраждальну Україну своїм справедливим, небесним миром.
Благословення Господнє на вас — з Його благодаттю і людинолюб’ям — завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
