Звернення Глави УГКЦ у 213-й тиждень повномасштабної війни, 15 березня 2026 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Цієї неділі минає вже 213-й тиждень великої святотатської війни в Україні, під час якої наш народ і наша держава страждають від несправедливої агресії. Водночас ми відчуваємо підтримку і солідарність усього світу.
Цього тижня до України, зокрема до Києва, прийшла справжня весна. Тепле сонце голубить наші обличчя і дає нам відчуття, що життя перемагає смерть.
Але цей тиждень був також трагічним. За щоденними повідомленнями, на лінії фронту відбувається ескалація бойових дій. Щоночі й щодня наші міста і села перебувають під прицільним обстрілом російських ракет, дронів та іншої зброї.
У Харкові оголошено День жалоби після того, як ракета влучила в багатоповерхівку: загинуло близько 11 людей, серед них двоє дітей, багато поранених. Відомі на весь світ міста — Одеса, Запоріжжя, Дніпро, Херсон і Миколаїв — щодня перебувають під щільним обстрілом.
Ми дякуємо Збройним силам України, Господу Богу, нашим захисникам за те, що ми живі, що Україна й цього тижня може промовити на весь світ: Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Цього тижня в багатьох наших митрополіях, єпархіях, екзархатах та громадах світу відбувалися заходи, присвячені 80-м роковинам ліквідації нашої Церкви в Радянському Союзі. Науковці визначають цю подію як театралізовану спецоперацію радянських спецслужб. Московська патріархія називає її «церковним собором», але архівні документи свідчать, що це рішення не мало ознак справжньої церковності. Згадуючи ці сумні роковини, ми прагнемо глибше пізнати правду та історію, але також стати перед сучасними українцями та православними братами в усвідомленні минулого.
Важливою інтелектуальною подією стала наукова конференція «Круглий стіл» у Національному університеті імені Шевченка, організована спільно з Інститутом національної пам’яті, міжгалузевим архівом Служби безпеки України та Інститутом історії Церкви Українського католицького університету. Нові архівні документи свідчать, що ліквідація нашої Церкви в Радянському Союзі відбувалася за класичною схемою ліквідації Унійної Церкви в російській імперії. Науковці підкреслювали подібність між Полоцьким собором 1839 року, коли наша Київська митрополія була ліквідована в межах російської імперії, і псевдособором, який відбувся у Львові 80 років тому.
Але Церкву ліквідувати неможливо. Наша Церква вистояла, пройшла горнило переслідувань та підпільного буття, і сьогодні є надією на стійкість України під час війни та на відбудову нашої держави після її завершення. На цьому наголосив генерал Кирило Буданов, новий очільник Офісу Президента України, під час візиту цього тижня.
Згадуючи минуле, ми дивимося в майбутнє. Господь Бог наділяє нашу Церкву особливою місією: ми — Церква Володимирового хрещення, київського християнства. Генеалогія свячень древніх київських митрополитів продовжується в єпископському служінні нашої Церкви. Водночас ми — Церква вселенська, яка перебуває в сопричасті з наступником апостола Петра наших днів і є відкритою до вселенського виміру та потреб світового українства. Цю місію Господь доручає нам сповнити якнайкраще в наші дні. Ми згадуємо історичне минуле, щоб, навчаючись на героїзмі наших великих попередників, упевнено будувати майбутнє.
Цієї неділі, яка відповідно до духовного ритму східної пасхалії називається Хрестопоклонною, Христова Церква ставить перед нами чесний і животворний Хрест Господній. Ми вглядаємося у нашого розп’ятого Спасителя, який на Хресті довершив діло спасіння людського роду.
Хрест Господній є моментом найбільшого упокорення і приниження людини, але й найповнішого об’явлення Бога. Нам іноді здається, що в час наших страждань Бог відсутній, але саме тоді Він найбільше присутній. У стражданнях Спасителя ми відчитуємо страждання українського народу. Через хресне розп’яття Син Божий увійшов у кожне людське страждання, у страждання чоловіків і жінок усіх часів і всіх народів.
Поклоняючись чесному Хресту, ми відчуваємо, що Христові страждання є також голосом страждань України. Відчуваємо, що Спаситель є живо присутній у розтерзаних тілах наших захисників і цивільних, катованих у російських катівнях. Син Божий страждає в тілі України. Тому ми сьогодні співаємо: «Хресту Твоєму поклоняємося, Владико, і святеє Воскресіння Твоє славимо».
Боже, благослови Україну! Боже, благослови наш багатостраждальний народ! Боже, почуй молитви, благання, крик нашого народу про мир і закінчення війни!
Наш розп’ятий Спасителю, який примирив людину з Богом на Хресті, принеси Твій справжній, небесний мир на нашу українську землю! Благослови нас Твоїм миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
