Звернення Глави УГКЦ у 219-й день війни, 30 вересня 2022 року
У щоденному відеозверенні до українців і всіх людей доброї волі Блаженніший Святослав розповів про ситуацію на фронті, продовжив серію роздумів про джерело стійкості українського народу й уділив архиєрейське благословення.
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні п’ятниця, 30 вересня 2022 року, а в Україні вже 219-й день великої, кровопролитної, святотатської війни.
Знову впродовж останньої доби стогнала українська земля під російськими ракетами, бомбами і ударами. На всій лінії фронту йдуть тяжкі бої. Найбільш інтенсивними вони є на Донеччині. Наші військові невпинно зупиняють ворожі атаки. Крок за кроком звільняють наші міста і села на Слобожанщині, на кордоні Харківської, Донецької і Луганської областей, а ворог намагається цинічно і невпинно вбивати цивільне населення в Україні. Ми бачили великі трагедії упродовж, зокрема, останньої ночі. Згідно з ранковими повідомленнями, ворог випустив по українських містах і селах п’ять крилатих ракет, здійснив 11 авіаударів, понад 100 обстрілів реактивними системами. Більше ніж 50 населених пунктів зазнали нищень і руйнувань. Тече рікою людська кров. Найбільше здригався упродовж останньої доби Миколаїв — двічі. Вчора вдень росіяни вдарили касетними снарядами, забороненою зброєю, по міській зупинці. Люди, які стояли і чекали міського транспорту, отримали важкі поранення. А сьогодні вночі ворог вдарив по житловому масиву. Палало також наше місто Дніпро: є багато поранених. Але найбільше потрясла нас трагедія, яка сталася сьогодні на виїзді із міста Запоріжжя. Росіяни цинічно розстріляли колону людей, які намагалися в’їхати на окуповану територію з гуманітарною метою — щоб врятувати своїх рідних і близьких.
Але Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться.
Хоча ми щодня втираємо сльози, але стоїмо перед Божим обличчям. Відчуваємо, що стаємо сильнішими, тому що увиразнюються цілі, за які український народ платить своїм життям.
Хочу сьогодні роздумати над ще однією важливою засадою стійкості нашого народу, яка особливо виявилася впродовж останніх місяців нерівного протистояння українського народу з окупантом, котрий перевищує нас у живій силі, у кількості зброї, яку він приніс на українську землю. Ця засада — єдність.
Ми багато разів молимося, співаємо, підтверджуємо, що в єдності сила народу. Бачимо, що наш народ, як ніколи, тепер згуртований і єдиний у захисті свого права на існування, на життя. Бо саме за це фундаментальне право сьогодні йде боротьба.
Проте єдність, яка робить нас сильними, не може бути тільки зовнішньою, не може виявлятися лише в спільних загрозах чи викликах. Це єдність у цінностях, у координатах нашого майбуття, у внутрішніх принципах, які ми носимо у своєму серці і довкола яких гуртуємося. Разом ми сильніші. Коли ми разом, то розуміємо, куди прямуємо і що раніше чи пізніше дійдемо до мети.
Ті принципи людської гідності, свободи, пошани до людського життя були цінностями християнськими, — цінностями, які сформували українську націю в новітні часи. Усі люди, які поділяли цінності, селилися в Україні, будували разом українське суспільство. Коли йтимемо в один крок у напрямку цих спільних орієнтирів, то прорвемося крізь найнебезпечніші випробування. Тому так важливо нам сьогодні усвідомлювати всі основні засади, довкола яких необхідно гуртувати наші зусилля.
Як цікаво було спостерігати, коли упродовж останніх восьми років до України приїжджали інтелектуали, журналісти, мислителі з різних пострадянських країн для того, щоб оселитися і мешкати між нами… Бо саме тут вони відчували себе членами єдиної ідеї, поділяли фундаментальні цінності гідності й свободи. Люди, які не хотіли повертатися до совєтського мракобісся, творять сьогодні ядро українського народу, навіть коли це вихідці з різних націй, культур, релігій, Церков. Ми сьогодні об’єднані довкола однієї мети — побудувати гідне, вільне суспільство, яке б звільнило нас із кайданів колишньої совєтської імперії. Тому так важливо нам усвідомлювати ті цілі, за які ми сьогодні готові віддати навіть власне життя. Цінності, які носимо в собі, будуть нашими орієнтирами в майбутньому.
Ми дуже хочемо, щоб християнські цінності, які завжди слугували фундаментом життя українського народу, були координатами в нашому паломництві до свободи і майбутнього. Єднаймося довкола тих цінностей, консолідуймося. На мою думку, люди різних народів світу, які відчувають, що гідність і свобода, правда і право на життя є чимось, за що варто жити і вмерти, стоять на боці України. Те ядро, яке сьогодні є рушієм боротьби українського народу, сьогодні об’єднує людей в усьому світі. Тому Європа, яка була побудована на тих цінностях, відчуває, що український народ є європейською нацією. Ба більше, український народ нині грудьми затуляє Європу від тоталітаризму й інших ідеологій третього тисячоліття.
Боже, дай нам силу єдності! Боже, дай нам можливість ділитися один з одним цією силою і підтримувати один одного у тій борні! Боже, єднай нас у нашому рухові, остаточною метою якого є Ти, Ісусе Христе, — Дорога, Істина і Життя! Боже, благослови наших захисників на фронті! Боже, благослови Україну своїм справедливим миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
