Звернення Глави УГКЦ у 22-й день повномасштабної війни, 17 березня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Дорогі в Христі брати і сестри! Сьогодні 17 березня 2022 року і ми переживаємо вже 22-й день війни. Розпочинаємо вже четвертий тиждень цієї жахливої, несправедливої агресії проти України.
Проте кожного ранку можу вам казати, що Україна стоїть, Україна бореться. Як каже наш національний гімн, «ще не вмерла України ні слава, ні воля. Ще нам, браття-українці, усміхнеться доля».
Коли ми говоримо про нашу Батьківщину, нашу Україну, яка стоїть, бореться, перед очима постає постать жінки як символу України, як тієї, яка бере на себе невимовний тягар війни, яка серед моря смерті чуває над життям, яка будує і захищає майбутнє.
Спілкуючись щодня з людьми, які приходять до наших парафій, зокрема в Києві, Харкові, Запоріжжі, Одесі, ми бачимо насамперед жінок, які турбуються про старших людей і годують своїх дітей. Дбаючи про наш народ, який ховається в бомбосховищах, ми також передусім бачимо жінок.
Жінка сьогодні є символом сили і мужності України. Дивне поєднання — мужність і жінка. Слово «мужність» завжди асоціювалося з мужем, але тут ми бачимо жіночу силу, яка дає Україні надію. Сьогодні ми з вдячністю молимося за наших дівчат і жінок у Збройних силах України, які із зброєю в руках захищають Батьківщину.
Із співчуттям молимося про жінок, які є жертвами цієї війни на окупованих територіях. У наших селах, зокрема на Київщині, жінки стають першими жертвами окупації, жертвами насилля, приниження, зґвалтування… Увесь світ облетіла фотографія так званої київської мадонни, молодої жінки, яка грудьми годує свою новонароджену дитину на сходах столичного бомбосховища.
Ми вдивляємося в обличчя жінки, яка змушена разом зі своїми дітьми покидати Батьківщину і їхати за кордон. Сьогодні говориться вже про більше як три мільйони біженців з України. Досі Європа, зокрема Італія, бачила жінок, які їхали на заробітки: Папа Франциск назвав їх героїнями, які наново внесли християнську віру, християнські цінності в італійські родини. Тепер Європа побачила матерів, які тримають за руку своїх дітей, рятуючись від війни, а чоловіки залишаються вдома, щоб із зброєю в руках боронити свій край.
Хто може вповні зрозуміти біль жінки, яка оплакує вбитого на війні сина, яка на війні втратила свого чоловіка, брата чи свою сестру? … Але найбільше ми сьогодні захоплюємося жінками, які стоять у молитві перед Богом, які подібні до Київської Оранти, Нерушимої Стіни, що день і ніч з піднесеними вгору руками молиться за своє місто, за свій край. Нині жінка є надією для нашого народу, символом безстрашності, перемоги життя над смертю, — символом того, що Україна вистоїть навіть у таких нелюдських обставинах.
Ми молимося до Пречистої Діви Марії, готуючись до посвяти України і Росії Її Непорочному серцю, яку проголосив Папа Франциск. А сьогодні хочемо посвятити Україну і жінок України під покров Пречистої Богородиці.
Благословення Господнє на вас з Його благодаттю і чоловіколюб’ям завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
