Звернення Глави УГКЦ у 225-й день війни, 6 жовтня 2022 року
У щоденному відеозверенні до українців і всіх людей доброї волі Блаженніший Святослав розповів про ситуацію на фронті, продовжив серію роздумів про джерело стійкості українського народу й уділив архиєрейське благословення.
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні четвер, 6 жовтня 2022 року, і вже 225-й день жахливої війни, яка щодня завдає нових утрат вбитими, пораненими, скаліченими, біженцями. Українська земля щодня омивається слізьми і кров’ю.
За даними на ранок, на всій лінії фронту йдуть тяжкі бої. Українське військо успішно контратакує на Харківщині, півночі Луганської області й Херсонщині, крок за кроком звільняючи міста та села. На Донеччині ворог невпинно кидає в бій великі сили довкола Бахмута, Авдіївки, але завдяки мужній обороні нашого війська просунутися не може.
За останню добу росіяни ударили по Україні 5-ма крилатими ракетами, нанесли 8 авіаударів, випустили 65 ракет із різних систем реактивного вогню. Невпинно обстрілює міста й села в районі до 100 кілометрів від лінії розмежування.
Цієї ночі було завдано ракетного удару по центру Харкова — спалахнули величезні пожежі. Наразі тривають рятувальні роботи в Запоріжжі, де ворог завдав сім ракетних ударів по багатоповерхових житлових будинках. Під завалами перебувають люди. Згадайте їх у своїх молитвах, бо в ці хвилини йде боротьба за порятунок їхнього життя.
Але Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
А ми з вами продовжуємо черпати з унікального духовного досвіду нашого народу свідчення про стійкість саме на прикладі полонених, наших братів і сестер, які побували в російських катівнях та на окупованих територіях. Учора ми роздумували над тим, що стійкість — це не непомильність і не непорушність. Це — вміння ще і ще раз вставати після падіння. І вона неможлива без цінностей, істини, правди.
Сьогодні роздумаймо над другим правилом особистої стійкості в умовах війни — над молитвою, без якої неможливо вистояти, зокрема в боротьбі зі злом. Молитва для нас, християн, — це той момент, коли ми тримаємо за руку нашого Бога, коли Господь бере мене, моє життя у свої долоні і веде за Собою. Саме Він є джерелом оновлення наших сил. Тому молитва під час полону, страждання, особистого горя, війни — це джерело оновлення, відновлення наших сил і секрет нашої стійкості.
Пророк Ісая так говорить це: «Навіть і молодь утомлюється, знемагає і юнаки-вояки підупадають. Ті ж, що на Господа уповають, відновлюють сили, немов орел, здіймають крила, біжать, не знають утоми, ідуть уперед не знемагаючи» (Іс. 40, 30–31). Отож, щоби встояти, потрібно не просто знати правду, істину та бути переконаними, що чинимо правильно, а й треба дати можливість тій істині торкнутися нас. Тією істиною, дорогою і життям не є щось, але хтось — наш Господь Ісус Христос, який завжди стоїть поруч. Хто на Нього уповає, хто на Нього опирається, той не захитається.
Молитися, як знаємо, можна по-різному. Важливо знайти власний спосіб, який наближатиме до Бога, даватиме можливість засмакувати Боже слово. Тому так важливо читати Святе Письмо, мати його зі собою навіть там, де ми все втратили. Апостол Павло закликає нас до постійної молитви. Ми повинні входити у світ щодня з відкритим серцем, здатним слухати й чути Бога, а відтак ділитися з іншими почутим Божим словом.
Цими днями нас зворушили кадри зі звільнених від російських окупантів харківських землях — у катівні у Вовчанську в’язні видряпали на стіні ікони Богородиці й Ісуса Христа, які уприсутнювали для них живого Бога, нашого Спасителя, і Його Пресвяту Матір. Ті ікони, які для нас, християн східного обряду, є таїнством присутності вічності в дочасному, місцем, моментом зустрічі людини з Богом. Ці ікони є глибоким закликом, символом, який нам каже: «Хто молиться, той витриває. Хто молиться, той встоїться». А біля них — значки, якими в’язні рахували дні свого ув’язнення…
Боже, благослови Україну! Боже, благослови всіх тих, які відчувають Тебе присутнім між нами своїм серцем, простягають до Тебе в молитві свої руки! Сьогодні хочу подякувати всім тим, які вже 225 днів невтомно стоять у молитві в домівках, храмах, монастирях. Хочу подякувати всім душпастирям, які тримають відчиненими храми та день і ніч чувають у молитві з Божим народом за перемогу України.
Боже, благослови Твоїх дітей, вислухай їхні молитви, утри сльози Твого народу в Україні й поблагослови нашу землю миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
