Звернення Глави УГКЦ у 236-й день війни, 17 жовтня 2022 року
У щоденному відеозверенні до українців і всіх людей доброї волі Блаженніший Святослав розповів про ситуацію на фронті, звернув увагу на українські сім’ї, на плечі яких впало випробування війни, й уділив архиєрейське благословення.
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Cьогодні понеділок, 17 жовтня 2022 року, а в Україні вже 236-й день великої, кривавої війни.
Знову впродовж минулої доби і цього ранку від різного типу російської зброї здригалася і палала українська земля. Відповідно до ранкових повідомлень, вчора ворог завдав по різних містах і селах України 2 ракетних і 26 авіаційних ударів, здійснив 80 обстрілів реактивними системами різного типу. Постраждало близько 20 населених пунктів на всій території України.
Сьогодні зранку здригався наш золотоверхий Київ. Шевченківський район, центр Києва, був атакований ворожими дронами-камікадзе. Палають бомбардовані будівлі.
Багатостраждальне місто Миколаїв став мішенню 15 дронів. Хоч деякі з них вдалося збити, проте вони завдали шкоди важливій, критичній інфраструктурі цього міста.
Потужних обстрілів зазнала Сумщина. Близько 20 ракетних ударів було завдано по прикордонних містах і селах цього багатостраждального українського краю.
Але Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Я знову хочу запросити вас до роздумів, звернувши вашу духовну увагу на рани української родини. Велике лихо війни порозбивало українські сім’ї. Ми вже згадували, що війна розкидала членів сім’ї по різних кутках України і світу. Спілкування між родичами зводиться до дзвінка по телефону чи через інтернет, а часто взагалі цей зв’язок втрачений через перебування в окупації. Але сім’я, як союз єдності між чоловіком і жінкою, так потребує жити в цій єдності! Розлучені серця так прагнуть знову бути разом!
Сім’я має дуже глибокий духовний сенс: єдність у Дусі Святому між чоловіком і жінкою є іконою єдності між Христом і Його Церквою. Апостол Павло навчає нас, що як Христос полюбив Церкву і віддав себе за неї, так само і чоловіки повинні любити своїх жінок. Ця подружня любов під час війни глибоко зранена. І тому українська сім’я в нових обставинах знову шукає цієї повноти. Шукає нової домівки, тимчасової або постійної. Перед нашими сім’ями стоїть велике болюче питання: як розпочати все спочатку? Як пустити нове коріння на новій землі, якщо ворог вигнав тебе з дому?
Закликаю наших державних мужів, відповідальних за соціальну політику: робімо все, що в наших силах, щоб не розлучалися наші сім’ї, щоб тато і мама могли бути разом зі своїми дітьми. Разом лікуймо рани української сім’ї, бо від її здоров’я залежить духовне, моральне здоров’я всього народу. Огорнімо наших матерів, батьків і дітей особливою увагою і любов’ю церковної спільноти.
Спілкуючись із нашими біженцями, особливо на Півдні України, на Одещині, я чув багато історій отаких зранених сімей. Жінка не перестає носити чоловіка у своєму серці навіть тоді, коли він перебуває далеко від неї, десь на фронті, коли з ним немає зв’язку. Вона носить його у своєму серці через подружню вірність і любов. Так само наші воїни, які захищають на фронті Батьківщину, носять сім’ю, родину у своєму серці. І це дає їм силу і відвагу захищати життя, свободу, незалежність своєї сім’ї і рідного народу.
Особливо прошу вас про молитву за наших братів і сестер, які опинилися на окупованій території. Бо, на жаль, у нас є такі сім’ї, коли один із її членів опинився в окупації, бо не зміг евакуюватися, а друга частина сім’ї є на вільній території України. Як вони страждають, моляться і плачуть одні за одними!
Сьогодні ми отримали звістку, що на окупованій території Запоріжжя, у Мелітополі, буквально цими днями окупант насильно мобілізував 3000 мужчин, примушуючи їх воювати проти своїх сімей. Молімося за те, щоб ця тимчасова окупація Херсонщини, Запоріжжя, Миколаївщини, Криму і Донбасу якнайшвидше закінчилася і наші родини знову об’єдналися.
Нехай Господь Бог благословить нашу землю щасливим життям сім’ї чоловіка і жінки зі своїми дітьми! Боже, поблагослови наше військо, наших дівчат і хлопців, які обстоюють право української сім’ї на існування! Боже, поверни їх живими додому, щоб жінка знову змогла обійняти свого чоловіка, а діти свого тата! Боже, благослови нашу українську землю Твоїм небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
