Звернення Глави УГКЦ у 242-й день війни, 23 жовтня 2022 року
У щоденному відеозверенні до українців і всіх людей доброї волі Блаженніший Святослав розповів про ситуацію на фронті, звернув увагу на українські сім’ї, на плечі яких впало випробування війни, закликав молитися за український Херсон і дітей-сиріт, яких ворог депортує в невідомому напрямку. Відтак уділив архиєрейське благословення.
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри, сьогодні неділя, 23 жовтня 2022 року, а в Україні вже 242-й день великої, кривавої, жахливої війни, яка забрала стільки людських життів, завдала горя стільком людям, поламала долю стільком дітям…
Упродовж останньої доби на всій лінії фронту — на Півночі, Сході та Півдні нашої країни — йшли тяжкі, кровопролитні бої.
Проте вчорашня дата, мабуть, увійде в історію як ще один день жахливого, широкомасштабного російського тероризму. По Україні було завдано масованого ракетного удару, який був гірший за хвилі ракетних ударів 10 та 11 жовтня. Хоча українські сили Протиповітряної оборони збили більшість ракет, але за інформацією, яку маємо на сьогоднішній ранок, до цілі в Україні долетіли 32 ворожі ракети. Було здійснено 25 авіаударів, 80 атак реактивними системами різного типу. Ворог методично нищить енергетичну інфраструктуру України. Лише за один день зруйнував важливі вузли забезпечення електроенергією України в 9 областях нашої Батьківщини. Це Вінницька, Волинська, Рівненська, Харківська, Хмельницька, Кіровоградська, Чернігівська та Запорізька області. Постраждала також Одещина. Відповідно до повідомлень, за підсумками терористичного удару, півтора мільйона українців залишилися без доступу до електроенергії.
Ми бачимо, що сьогодні мати світло вдома стає розкішшю…
Але Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
І сьогодні, у неділю, ми спішимо до наших храмів для того, щоб стати перед Боже обличчя, щоб причаститися Тіла і Крові нашого Спасителя в Тайні Євхаристії та просити в Господа Бога допомоги, захисту, зцілення ран багатостраждальної України.
Сьогодні ми продовжуємо наші роздуми над тим, якою повинна бути Україна після закінчення війни. Ми всі знаємо, що тієї України, як, зрештою, тієї росії і того світу, що існували до 24 лютого, вже більше немає. Однак наше завдання — робити все, що від нас залежить, аби і Україна, і світ стали кращими, ніж ми були до тієї трагічної миті. Ми бачимо, що можемо це зробити з Божою допомогою і завдяки вселенській, міжнародній солідарності.
Ми далі міркуємо над тим, як зміцнити інститут сім’ї в Україні, як підтримати наших наречених, які готуються до шлюбу, як супроводжувати молоді подружжя, що роблять перші кроки до спільного життя, — перші кроки своєї дороги до святості удвох.
Зосередьмо нашу увагу на тому, що робить подружжя дійсним, яким чином потрібно підготуватися молодим людям до святого дійства, а відтак правильно пережити його. Ми говорили, що перед уділенням Таїнства Вінчання молодята і священник, церковна спільнота, мають добре попрацювати над цим підготуванням. У нашій Церкві існують спеціальні програми підготування до цього Таїнства. І, по суті, однією з цілей цього підготування є допомогти нареченим усвідомити, а відтак висловити свою подружню згоду. На початку цього Таїнства Подружжя, у Чині заручин, священник питає тих, хто вступає до храму, у присутності усіх свідків, церковної спільноти: «Чи маєш добру, непримушену волю і тверду думку взяти собі за жінку цю подругу, яку бачиш перед собою?». Те саме питає і в нареченої: «Чи маєш добру, непримушену волю і тверду думку взяти ось цього нареченого, який стоїть перед тобою?». І тоді і наречений і наречена відповідають «так». Але що означає взяти якусь особу за жінку? Що означає взяти собі свого коханого за чоловіка? Це означає дати згоду, прийняти три засадничих, найбільших блага подружнього життя, тобто погодитися на певні дари, які ця особа, це Святе Таїнство приносить у твоє життя.
Для того щоб укласти подружжя, очевидно, потрібна вільна, добре сформована згода на три блага подружнього життя, які Церква окреслила трьома словами: «таїнственність», «вірність», «дар дітонародження». Перше благо полягає в тому, що подружжя є не просто якимсь людським контрактом, угодою між двома, а одним із семи Святих Таїнств Церкви. І те, що єднає членів подружжя в одне ціле, є не так людською волею чи навіть людською згодою, а силою і благодаттю Святого Духа. Це — найбільше благо, найбільший дар Божої любові, який потім супроводжує чоловіка і жінку в їхній дорозі до щастя і святості.
Друге благо подружнього життя — це його вірність і нерозривність. Коли хтось не погоджується брати собі за жінку чи за чоловіка когось на все своє життя аж до смерті, коли хтось не погоджується на те, що це подружжя є нерозривним, тоді такий шлюб може бути недійсним, таким, що не відбудеться.
І третім дуже важливим благом подружнього життя є народження дітей. Бо саме в подружжі, у єдності, у любові чоловіка та жінки Господь відкриває якусь особливу свою власну рису. Бо наш Бог є джерелом, яке дає життя. Чоловік і жінка в подружжі по-особливому віддзеркалюють той Божий образ, який носять у собі. Стають співучасниками творення нової людини. Тому той, хто вступає в подружжя, мусить погоджуватися, дати добру, непримушену волю на те, щоб бути відкритим до народження дітей.
Таїнственність, вірність, дар дітонародження — це ті блага, які наречені повинні свідомо і добровільно прийняти та на них погодитися. А Господь Бог обдарує щедро. І саме Він своєю силою і благодаттю, яка проливається на чоловіка і жінку в Таїнстві Подружжя, є гарантом того, що вони зможуть дотриматися своїх подружніх обіцянок і отримати ці дари, про які ми сьогодні згадуємо.
Цієї неділі хочу запросити всіх синів і дочок нашої Церкви, усіх людей доброї волі в усьому світі до особливої молитви за український Херсон. Сьогодні це місто на Дніпрі на Півдні України стає центром величезного протистояння. Окупанти грабують, нищать це місто, виганяють з нього мешканців. Перетворюють його на форпост майбутніх важких боїв, де може пролитися дуже багато крові. Але особливо болить серце за сиріт, які, будучи позбавленими батьківської опіки, є найбільш вразливими, зокрема серед жахіття війни. Ось до нас дійшла інформація, що 46 вихованців Будинку дитини Херсона насильно депортують до Сімферополя. Молімося за тих сиріт. Давній обов’язок єпископа християнської спільноти — насамперед дбати про вдів і сиріт. Помолімося за тих сиріт, яких крадуть в України і депортують потім у невідомому кінцевому напрямку.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови українське військо, яке захищає нашу Батьківщину від несправедливого російського агресора, нападника і вбивці! Боже, порятуй дітей України! Боже, захисти сиріт, які в цій війні є під Твоєю найбільшою опікою, адже Ти сказав: «Те, що ви зробили одному з Моїх найменших, ви Мені зробили»! Боже, благослови нашу Батьківщину Твоїм небесним, справедливим миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
