Звернення Глави УГКЦ у 245-й день війни, 26 жовтня 2022 року
У щоденному відеозверенні до українців і всіх людей доброї волі Блаженніший Святослав розповів про ситуацію на фронті, звернув увагу на українські сім’ї, на плечі яких впало випробування війни, і уділив архиєрейське благословення.
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні середа, 26 жовтня 2022 року, а в Україні вже йде дев’ятий місяць важкої війни, 245-й день, як український народ став до борні на захист Батьківщини від російського окупанта. Знову минулий день був доволі напруженим і важким для України, для нашого народу. Лише за добу росіяни завдали по Україні 5 ракетних і 30 авіаційних ударів, коло сотні ударів реактивними системами різного типу. Постраждало близько 40 населених пунктів України.
Вчора ми особливо молилися за місто Дніпро, де наші захисники мужнього збили російські ракети, але все ж таки сталася трагедія на одній із автозаправок цього міста і загинули люди. Є багато поранених. Серед загиблих — вагітна жінка, яка згоріла у своєму автомобілі. Коли бачиш ці кадри, чуєш ці новини, справді стискається серце, на очі навертаються сльози, а християнське сумління кличе нас до молитви і до дії. Цієї ночі ворог завдав масованого удару по місту Нікополю, великому промисловому центру на Дніпропетровщині. Це яскравий приклад, що ворог не тільки завдає ударів по всій лінії фронту, а й намагається обстрілювати прифронтові міста, нищити інфраструктуру наших міст і сіл, залякувати наше населення, намагаючись витіснити українців з їхньої землі. Це війна на вилюднення, щоб якнайбільше українців покинули свою Батьківщину.
Але Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться! І ми дякуємо Господу Богу і мужнім Збройним силам України за те, що подарували нам ще один ранок. Хоча зараз ми знову чуємо звук сирен повітряної тривоги, але будемо в молитві і в чуванні підтримувати наше військо, тих, хто захищає нашу свободу і право на життя.
Сьогодні я б хотів продовжити наші роздуми над тим, як нам, суспільству, Церкві, державі, виконати свої обов’язки стосовно української сім’ї. Останніми днями ми говорили, що сім’я має особливі права, а суспільство, Церква, держава — обов’язки щодо родини. Сім’я як плідний, нерозривний, вірний союз між чоловіком і жінкою, який скріплений Святим Таїнством Подружжя, потребує повсякчасної підтримки і уваги. Бо так стається, що кожен із нас протягом життя переживає особисті кризи. Відповідно, кризи переживає і подружжя, як через внутрішні процеси, тому що кожна особа дозріває, росте, змінюється, так і через зовнішні обставини, які впливають на подружнє життя. Часто почуття згасають, з’являється рутина, щоденні обов’язки. Кризи часто виникають через певне непорозуміння або неусвідомлення членами подружжя власних завдань і покликання. Тому ми повинні все зробити для того, щоб підтримати сім’ю, зокрема під час кризових періодів її історії. Йдеться про батьківський супровід священника, душпастиря, материнський супровід християнської спільноти. Важливо, щоби зрілі взірцеві подружжя взяли шефство над молодими сім’ями, які творяться в наших парафіях, у наших громадах.
Висловлюю вдячність, підтримку та визнання нашим прородинним мирянським рухам, яких, Богу дякувати, у нас в Україні є багато. Наші родини об’єднуються в такі спільноти, щоби підтримати християнську родину. Наші активні миряни докладають зусиль, щоб крокувати разом до святості у своєму подружжі, щоб свідчити іншим про велич і красу християнського подружжя, щоб проголошувати, за словами Папи Франциска, «євангеліє родини» сучасній людині, яка страждає від самотності. У нас є чимало парафій, при яких існують такого типу мирянські рухи і в яких радіє священник, тому що відчуває, що є громада, яка не просто підтримує ті родини, що недавно повінчалися, а й у якій родини стають потужним промотором євангелізації, свідчать своїм життям про Божу любов, а всі збоку дивляться на них і кажуть: дивіться, як вони люблять одне одного!
Огорнімо нашою підтримкою і любов’ю ті родини, які перебувають у кризі. Нехай Божа любов зцілює їхні рани, а сила благодаті Святого Духа, яка діє у Таїнстві Подружжя, супроводжує наші родини упродовж усього їхнього життя.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови наші українські сім’ї! Боже, Ти бачиш, скільки ран українській родині завдає війна! Боже, Ти бачиш, як сьогодні українська родина справді є чи не останнім прихистком, фортецею, де людина під час війни знаходить свій затишок, підтримку, гармонію, поповнює свої сили! Боже, через українську родину благослови наш народ! Боже, дай нам сили вистояти в тій борні проти зла! Боже, дай перемогу українському війську і благослови нашу Батьківщину Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
