Звернення Глави УГКЦ у 247-й день війни, 28 жовтня 2022 року
У щоденному відеозверенні до українців і всіх людей доброї волі Блаженніший Святослав розповів про ситуацію на фронті, звернув увагу на українські сім’ї, на плечі яких впало випробування війни, і уділив архиєрейське благословення.
Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі брати і сестри!
Сьогодні п’ятниця, 28 жовтня 2022 року, а в Україні вже 247-й день великої кривавої війни, яка великим тягарем лягла на серце, душу, плечі мужнього українського народу. Знову минулу добу Україна пережила під завивання протиповітряних сирен, тривог. На всій лінії фронту йдуть тяжкі бої. Найбільш запеклими вони є на Донеччині. Однак українське військо поступово, крок за кроком, звільняє українські міста і села, зокрема на Луганщині та на сході Харківщини, хоча ворог не перестає завдавати ударів з різного виду зброї по наших мирних містах і селах.
Вчора росіяни знову атакували енергетичні об’єкти, зокрема на Київщині, і тепер Центр Українипереживає великий брак електроенергії. Ми маємо жорсткий режим економії електроенергії.
Але Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться! І ворогу не вдасться зламати волю нашого народу до свободи. Ми бачимо, що з кожним ударом по наших містах і селах серед нашого народу заростає воля, рішення, сила і мужність захищати свою Батьківщину, захищати життя на нашій українській землі. Ми цього ранку дякуємо Господу Богу і Збройним силам України за те, що ми живі, за те, що можемо чинити добро, служити Богові і рідному народові.
Цими днями ми роздумуємо, як підтримати українську сім’ю, концентруючи увагу на тому, наскільки важливою вона є для самого існування народу. Ми говорили, що через те що сім’я дужеважлива для народного буття, суспільство має окремі обов’язки щодо неї — підтримувати її як вірний, нерозривний, плідний союз любові чоловіка і жінки. Учора ми згадували про те, як змінюється уявлення сучасної людини про себе через природний і позитивний, добрий розвиток науки, техніки ітехнологій. Однак зміна уявлень викликає певну антропологічну кризу. І в таких обставинах нових можливостей людини створюються нові ідеології, які часто небезпечні для самої людини.
Українська земля впродовж щонайменше останніх двох століть не раз була територією різних експериментів над людьми — комуністичних, нацистських. Тепер свій кривавий експеримент чинить нова російська нацистська ідеологія рускогоміра. Але є й інші ідеології, які згубно впливають на, зокрема, сімейне життя, на розвиток законодавства різних держав щодо сім’ї. Сьогодні хочу наголосити на тих небезпеках, які сучасні ідеології створюють для самого існування української родини.
Ми нещодавно говорили про так звану гендерну ідеологію, яка базується на новому хибному уявленні, що статева роль цілком не пов’язана із біологічною статтю, а сімейні цінності, як застарілі, стоять на перешкоді звершенню якоїсь уявної, безтілесної свободи людської істоти. І, на жаль, ця ідеологія втілюється в конкретні законопроєкти, міжнародні документи, які впливають на політику держав. До таких документів належить Стамбульська конвенція, яку ратифікував український парламент. Цей документ декларує, що має на меті запобігання домашньому насильству. Проте в його преамбулі перелічені причини домашнього насильства, які мають суто ідеологічний характер. Зокрема, однією з причин є традиційна сім’я. Те, що чоловік і жінка разом творять родину, представляється як загроза, як джерело насилля. Такі хибні уявлення є замахом на сім’ю, спробою сучасної інженерії витворення якогось нового типу людини, нового типу сімейного співжиття чи нового суспільства.
Ми маємо сьогодні всі разом захистити українську сім’ю від новітніх сучасних ідеологій і експериментів над людиною, що їх здійснюють тоталітарні режими. Слід захистити українську сім’ювід прямого знищення, яке несе росія в контексті цієї військової агресії, і водночас від інших видівнебезпек, які чигають на цю святу, найважливішу клітину суспільства і народу.
Так, ми разом повинні все зробити для того, щоб захистити сім’ю від небезпек домашнього насильства. І ми вдячні нашим парламентарями, які впродовж минулих років розвивали національне законодавство для того, щоб воно дедалі краще запобігало домашньому насильству. Усі Церкви і релігійні організації в Україні розвинули душпастирство родини, яке теж мало на меті допомогти родині уникнути небезпек домашнього насильства. Крім того, різні релігійні спільноти створюють прихистки для жінок, які постраждали від домашнього насильства, лікують рани сучасної родини. Але, на жаль, такий підхід до захисту людини був змінений. І ми тепер, навіть після закінчення війни в Україні, будемо пожинати наслідки ідеологічного втручання в українське законодавство, яке здійснив контраверсійний, застарілий, неефективний документ, що, на нашу думку, цілковито не допоможе запобіганню домашньому насильству, а спричиняє антропологічну кризу, яку переживає сучасний світ, в українське законодавче поле. І ми разом мусимо виконати наш обов’язок — церковний, державний, суспільний — стосовно сім’ї. Ми повинні все робити для того, щоб просімейна політика, захист традиційних сімейних цінностей, як ми їх сьогодні називаємо, ліг в основу державного народного будівництва України.
Ми просимо Господа Бога, щоб захистив Україну та українців від різних експериментів над людьми, які намагаються принести на нашу землю. Просимо Господа Бога захистити наш народ від хибної ідеології російського агресора. Але молимося і підтримуємо українську сім’ю, яка для нас сьогодні в Україні є джерелом надії на майбутнє і яка є домашньою церквою, де передається досвід поколінь, наш культурний національний спадок, анайважливіше — віра в Бога, тому що сім’янароджує нових громадян і нових християн для Христової Церкви.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови українську сім’ю! Боже, як Творець сім’ї, допоможи нам захистити її від сучасних небезпек! Боже, благослови нашу Батьківщину Твоїм справедливим, небесними миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
