Звернення Глави УГКЦ у 249-й день війни, 30 жовтня 2022 року
У щоденному відеозверенні до українців і всіх людей доброї волі Блаженніший Святослав розповів про ситуацію на фронті, звернув увагу на українські сім’ї, на плечі яких впало випробування війни, і уділив архиєрейське благословення.
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні неділя, 30 жовтня 2022 року, а український народ уже 249-й день стоїть у нерівній борні з російським загарбником.
Знову впродовж минулого дня на всій лінії фронту йдуть тяжкі бої. Ворог невпинно атакує і обстрілює мирні міста і села України. Уздовж усього свого кордону, усієї лінії фронту, так глибоко, як тільки може засягнути на українську територію своєю зброєю, знищує наші домівки, інфраструктуру наших міст і сіл.
Найбільше постраждали за вчора два великих міста на Донеччині — Слов’янськ і Сіверськ. На Півдні нашої Батьківщини місто Запоріжжя знову стало осердям атаки російськими ракетами. Місто Нікополь — великий промисловий центр, знову живе жахіттям постійних російських обстрілів. Але особливо болить наше серце за Херсонщину, яка стала чи не найпотужнішим таким містом чи місцем, територією, де ведеться сьогодні боротьба росіян проти мирного українського населення. Знущання, масові виселення, грабежі державних установ, привласнення чужого майна… Найбільше на Херсонщині постраждала від російських атак і обстрілів Новоолександрівка. Навіть українські в’язні, які перебували у виправній колонії в Херсоні, відчули на собі руку окупанта. Їх примусово виселили з колонії, заселивши туди російських військових. Знову вчора багато загиблих і поранених…
Але Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться! І сьогодні, у цей святий день, ми спішимо до наших храмів на молитву, щоб подякувати Господу Богу і молитися за Збройні сили України, що подарували нам ще один день життя.
Сьогодні я б хотів продовжити роздуми над тим, як нам будувати вільну, незалежну Україну після перемоги, до якої ми неухильно, невпинно, день за днем, наближаємося.
Ми говорили про цінність сім’ї як наріжного каменя будь-якого здорового суспільства. Зокрема, згадували про обов’язки, які має держава, суспільство і Церква стосовно сім’ї як нерозривного, плідного та вірного союзу любові між чоловіком і жінкою. Ми згадували про різні зовнішні й внутрішні небезпеки, які чигають сьогодні на українську родину, і акцентували, що для того щоб наші молоді покоління були здатними укласти подружжя, творити здорові сім’ї, сучасна людина має навчитися любити.
Сьогодні звернемо увагу на один із таких ударів саме по здатності людини любити іншу людину, по усвідомленню гідності власної статевості й святості людського тіла. Це комерціалізація людського тіла в сучасній культурі. Ми часто бачимо, що людське тіло представляється нам як річ, яку можна купити, продати, здати в оренду за відповідну платню. Тож відбувається десакралізація людського тіла. А ми знаємо, що, відповідно до Священного Писання, людське тіло є не річчю, а таїнством присутності особи. Не можна торкнутися тіла і не торкнутися людини, особи, яка присутня у видимому світі через свою тілесність. Ми, християни, віримо, що людське тіло є святим, тому що воно — храм Святого Духа, і хто зневажає гідність людської тілесності, той зневажає гідність людини, грішить проти Духа Святого, який спочиває в цьому тілесному храмі, як нас вчить апостол Павло.
Навіть під час війни ми бачимо, що в українському суспільстві точиться доволі дивна дискусія довкола легалізації проституції та порнографії. Йдеться про два види зневаги людської тілесності. Ми знаємо, що проституція існувала з давніх-давен, але в усі часи і в усіх культурах сприймалася як замах на гідність людини, як неналежне використання статевості людини, що є Божим даром. Різні пропозиції легалізувати проституцію, які сьогодні лунають навіть серед наших законодавців, — це не турбота про здоров’я чи бюджетні надходження. Це визнання гріха нормальністю, а злочинців, які торгують людиною, гідністю жінки і чоловіка, — пристойними підприємцями. Це справді руйнує фундаменти морального здоров’я цілої нації і є атакою на гідність людини в незалежній Україні.
Порнографія — це десакралізація статевих стосунків, які є Богом дарованим даром і Богом даним способом передавання створеного Ним життя. Хто постійно забруднює свій розум, своє серце, свої почуття і свідомість цими гріхами, цією інструменталізацією людського тіла для задоволення власних похотей, не здатний по-справжньому любити, тому бачить в іншій особі насамперед тіло для особистого хтивого задоволення.
Тому ми так просимо: Боже, навчи нас любити! Це нам дуже потрібно, щоб перемагати. Ми бачимо, що сьогодні ключ до перемоги України полягає у здатності українців любити Батьківщину, рідний народ, свою сім’ю — жінку, чоловіка, дітей. Саме сила любові робить нас мужніми і здатними вистояти в нерівній борні.
Боже, допоможи всім нам з рішучою постановою відкинути все те, що сьогодні може руйнувати людську гідність у наших стосунках! Боже, навчи всіх нас любити так, як Ти нас полюбив! Боже, цього недільного дня навчи нас споглядати твою таїнственну любов, яку Ти сьогодні в Тайні Євхаристії хочеш вилити на кожного з нас!
Боже, навчи нас усіх любити! Піднеси своєю любов’ю ту людську здатність до любові, якою живуть сьогодні наші сім’ї, щоб чоловіки любили своїх жінок як власні тіла, а жінки любили, поважали своїх чоловіків і справді були добрими жінками і матерями, хранительками цього сімейного вогнища, а діти, молодь виростали в пошані до гідності людини, незалежно від того, гарна вона чи негарна, старша чи молодша, здорова чи має особливі потреби і потребує нашої допомоги. Боже, благослови українське військо! Боже, благослови нашу Україну Твоїм справедливим, істинним, вічним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
