Звернення Глави УГКЦ у 252-й день війни, 2 листопада 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні середа, 2 листопада 2022 року, а в Україні вже 252-й день великої війни, великого лиха, яке росія принесла на мирну українську землю.
Знову впродовж минулої доби на всій лінії фронту йшли тяжкі бої. Ворог невпинно обстрілював наші мирні міста і села, порушуючи гуманітарне право та правила і звичаї ведення війни, знищуючи критичну інфраструктуру наших населених пунктів. Вчора особливо постраждали міста Миколаїв, Полтава, Краматорськ і Павлівка, що на Донеччині.
Господь Бог поблагословив нас дожити до цього нового дня, хоча Україна оплакує своїх синів і дочок, які загинули минулої доби. Але ми кажемо: Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Сьогодні продовжуємо роздумувати над тим, які обов’язки стосовно родини, сім’ї має держава та суспільство і як нам, християнам України, закласти тверді основи нашого державного буття після нашої перемоги. Ми бачимо, що перемога наближається, тож слід подумати, як на руїнах, що їх нам залишить війна, збудувати здорове оновлене українське суспільство.
Наш митрополит Андрей Шептицький ще в лихоліття Першої і Другої світових воєн провістив, що значна роль українського Києва для всієї Західної Європи не обмежиться періодом глибокого Середньовіччя, а буде великою і в майбутньому, можливо, вирішальною. І саме до цієї місії — вирішальної ролі Києва та України для європейської цивілізації майбутнього, ми сьогодні повинні готуватися, над нею роздумувати, уже будуючинаші міцні підвалини. А все починається із сім’ї.
Останніми днями ми говорили про те, що сім’я, як унікальний, вірний, нерозривний і плідний союз чоловіка і жінки, має від Бога особливе покликання, унікальне завдання, яке ніхто інший не може виконати — народження і виховання дітей. Саме в лоні родини, сім’ї зароджується майбутнє.
Важливо усвідомити, що від цього покликання ніхто не може самоусунутися. Навіть більше, батьки повинні розуміти, що ніхто не сміє забрати в них права і покликання виховувати своїх дітей.
Ми пам’ятаємо, як в часи комунізму ворог нашого народу і Церкви, переймаючись тим, щоб «майбутнє покоління» не було свідомим належності до свого народу, своєї культури та мови, не знало дороги до рідної Церкви, намагався забрати дітей з родини, позбавити батьків права виховувати своїх дітей. Ми бачимо, що те саме чинить сьогодні російський окупант на українській землі, який під гаслом «денацифікації» відбирає дітей у батьків, щоб українська ідентичність, свідомість не передалася майбутнім поколінням.
Отож, дорогі батьки, ви маєте унікальне покликання і право виховувати своїх дітей відповідно до того світогляду, із яким живете самі. Найважливіше — маєте особливе завдання і покликання передати своїм дітям віру в Бога, виховати їх здатними до любові і до того, щоб творити власні сім’ї. А школа, Церква, суспільство повинні тільки допомогти батькам виконати це їхнє унікальне завдання і покликання.
Тому я закликаю наших батьків дбати про те, щоб у школах можна було виховувати дітей на здорових засадах сімейних цінностей і християнської моралі. Дозволити принести в школу уроки сімейних цінностей, любові до ближнього — це обов’язок держави, якщо вона дбає про майбутнє. Бо краще мати уроки про гідність людини, любов, сімейні цінності, аніж кримінальні справи про жертви домашнього насилля.
Держава повинна виконати свій обов’язок стосовно сім’ї і зробити все для того, щоб помогти батькам правильно виховувати своїх дітей. Бо це притаманно тільки татові й мамі — виховувати в глибині серця їхніх дітей той зародок інтимних моментів стосунків, які потім діти повинні розвинути в особистому житті.
Отже, родина має унікальну місію, якої не можна в неї забрати. А ми всі повинні допомогти їй цю місію здійснити. Саме через те що сім’я має таке особливе завдання стосовно майбутніх поколінь, майбутнього Церкви і народу, ми повинні усвідомлювати, що всі інші види партнерства, які можуть виникати між людьми, ніколи не можна назвати сім’єю. Сім’я — це тільки плідний, вірний союз чоловіка і жінки. І через те що вона є такою важливою для суспільства, суспільство повинно її підтримувати й охороняти. Якщо ми будемо називати сім’єю інші види співжиття, зокрема одностатевого, то вкрадемо права і обов’язки справжньої родини і сім’ї.
Ми, як християни, повинні свідчити свої сімейні цінності в суспільстві. Очевидно, що ми не можемо нікому їх накидати, когось до чогось примушувати, натомість маємо захопити інших здоровим прикладом щасливого сімейного життя. Ми повинні з повагою ставитися до переконання інших людей, тих, хто, можливо, думає інакше. Ми, як християни, як учні Христові, ні в якому випадку не можемо вживати мови ненависті чи насильства до так званих сексуальних меншин. Проте завданням суспільства є утверджувати сімейні цінності, захищати права і обов’язки родини, помагати нашим батькам здійснювати їхнє завдання як перших і найважливіших вихователів і учителів своїх дітей.
Я хочу сьогодні запросити всіх вас до школи мудрості нашого праведного митрополита Андрея Шептицького. Бо його слово, пророчий дух дуже важливі для того, щоб ми навіть в умовах лихоліття війни бачили майбутнє так, як бачив він. І ось що свого часу він сказав до дітей своєї Церкви під час лихоліття війни: «Під час війни особливо важливо довіряти Богові. Воєнні часи приносять нам не одно терпіння і не одну спокусу. Йде лиш про це, щоб з Божою благодаттю тривати при Божому законі і сильно надіятися на Всевишнього, що Його пресвята ласка оберне на наше добро всі терпіння, які нам зіслав. Досвіди приймаємо з Божих рук. Нічого не діється без волі Небесного Отця, Бог, добрий Батько, змилосердиться над нами, простить наші гріхи і дасть діждатися благословенного часу миру».
Боже, благослови Твоїм справедливим, небесним миром Твоїх дітей, Твій народ, Твою Україну!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
