Звернення Глави УГКЦ у 260-й день війни, 10 листопада 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Cьогодні четвер, 10 листопада 2022 року, а в Україні вже 260-й день цієї жахливої, повномасштабної війни, яка щодня забирає життя десятків людей. Сотні поранених. Справжнього числа тих, які є прямими жертвами цієї війни, зокрема впродовж останньої доби, ми, мабуть, сьогодні ще і не знаємо.
Знову впродовж останньої доби йшли тяжкі бої на всій лінії фронту України, зокрема на Луганщині, на сході Харківської області та на Донеччині. Ворог далі обстрілював наші мирні міста і села і, відповідно до ранкових повідомлень, близько 30 населених пунктів зазнали ударів російської зброї різного типу. Постраждала Миколаївщина, Запорізька область і Дніпропетровщина. Але особливо наша увага і молитва прикута до Херсонщини. Ми так молимося за звільнення нашого Херсону і всіх тих, що опинилися в пастці активних бойових дій!
Проте ми сьогодні, стоячи перед Божим обличчям, дякуємо Господу Богу і Збройним силам України за те, що живі. І хочемо сказати Україні та світові: Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Ми продовжуємо наші роздуми над тим, як зцілювати рани України, як нам співпрацювати з нашим Господом і Спасителем, який є єдиним цілителем і лікарем душ і тілес наших, як бути Його руками, щоб зцілювати рани війни.
Спостерігаючи за динамікою цього зцілення ран, ми можемо ствердити важливу річ: людське тіло не якоюсь машиною, якимось механізмом, на зразок ефективного комп’ютера. Людське тіло — це таїнство присутності особи в цьому матеріальному, видимому світі. І ми знаємо, що, торкаючись людського тіла, торкаємося особи.
Сучасна людина, постійно контактуючи з різного виду технікою, технологіями, вповні не розуміє природи, змісту людського страждання. У сучасному світі, зокрема віртуальному, воно перетворюється на видовище, шоу. От усіх нас шокувала недавня історія, коли людина тонула, а більшість присутніх на пляжі, замість того щоб її рятувати, стояли і знімали на свої ґаджети цей феномен людського страждання. І людина втонула.
Тож таїнство присутності людської особи, наша тілесність і пов’язана з ним психологія страждання, болю, ран вимагають присутності інших осіб. Людина, яка страждає, хворіє, є зраненою, — волає про присутність Бога та іншої людини. Тому недуга, рана може бути дуже цікавим моментом пошуку за іншим. Страждаючи, ми часто переоцінюємо пріоритети свого життя і шукаємо за Господом Богом. Тому, переживаючи біль, людина може відчувати особливу потребу в слуханні Божого слова Христового Євангелія, яке є силою для спасіння кожному, хто вірує.
Часом прохання людини про евтаназію — це ніщо інше, як крик самотньої людини. Почуваючись покинутою у своїй хворобі, у своєму стражданні, людина втрачає сенс буття. Тому так важливо в момент хвороби бути поруч із недужим чи зраненим, допомогти йому віднайти присутнього біля нього Господа Бога. Ми кажемо, що хвороба може бути унікальним часом євангелізації. Людина так потребує присутності лікаря, капелана, люблячої особи! Тому «хворого відвідати» — це справді дуже важливе діло милосердя не тільки для тіла, а й для душі ближнього. У момент болю і страждання людина так потребує відчути людське тепло когось, хто є поруч! Тоді все стає інакшим. Тоді та людина отримує відвагу і силу побороти свою хворобу, вигоїти свої рани. Таїнство присутності людини через тіло в цьому світі в момент хвороби кличе присутності іншого.
Сьогодні я особливо хотів би подякувати тим, хто день і ніч є поруч із нашими хворими і стражденними. Наші священнослужителі, медичні і військові капелани щодня зустрічаються з невимовними терпіннями і наслідками війни. І часом головний вид капеланського служіння — це просто бути поруч, тримати за руку, співстраждати. А суспільство покликане глибоко цінувати труд тих, які рятують життя.
Нехай Господь Бог допоможе всім нам бути поруч із кожним, хто страждає, даруючи йому людське тепло, підтримку, засвідчуючи присутність Господа Бога, якого вкотре розпинають у тілі України.
Сьогодні знову запрошую вас послухати слово мудрості нашого митрополита Андрея Шептицького. Бо ми бачимо, що навіть у нашому стражданні ми потребуємо іншого, — людина є суспільною істотою. Навіть наше здоров’я може бути і є спільним благом. Тому митрополит Андрей про спільне благо народу говорить так: «Вся мудрість життя полягає в тому одному, щоби любити те, що направду є добрим, щоби любити добро. І хто зумів би так любити лише справжнє добро, той був би наймудрішим і святим чоловіком. А тим справжнім добром є все те, що веде до Бога. А найбільшим, найдосконалішим і безоглядним добром є сам Господь Бог. Така людина, що шукала б тільки справжнього добра, любила би Бога понад усе. Бо Бог є добром понад усе, найвищим добром людини і для людини».
Боже, благослови Україну! Боже, благослови українське військо! Боже, допоможи нашому військові та нашому народові звільнити Батьківщину від окупанта, який нас руйнує! Боже, поблагослови нашу Батьківщину Твоїм небесним, справедливим миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
