Звернення Глави УГКЦ у 264-й день війни, 14 листопада 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні понеділок, 14 листопада 2022 року, а в Україні вже 264-й день великої, кривавої війни, яку росія принесла на мирну українську землю.
Знову, навіть упродовж минулого недільного дня, Північ, Схід і Південь України у вогні. На всій лінії фронту йдуть тяжкі бої. Ворог невпинно завдає ударів по мирних містах і селах нашої Батьківщини. Потужних обстрілів вчора зазнали райони Чернігівської та Сумської областей. Так само було завдано ударів різного типу з боку росії по місту Харкову і по незламній Харківщині. Знову постраждала Дніпропетровщина, Нікопольський район зазнав потужного удару з боку російських окупаційних військ. Ми можемо сказати, що найбільш інтенсивні бої далі ведуться на Донеччині.
Тривожні та сумні звістки надходять зі звільненої Херсонщини. У тих місцевостях, звідки українське військо проганяє російського окупанта, відкриваються жахливі свідчення жорстоких злочинів російського війська проти цивільного населення. Нові камери тортур і нові братські могили, які тепер досліджує українська влада. Прошу всіх вас пом’янути в молитві цих замордованих українців.
Б’ють також на сполох наші екологи. Стверджують, що близько 30 відсотків території України заміновано. Це майже 200 тисяч квадратних кілометрів. Мабуть, очищати від вибухових речовин українську землю доведеться ще багато років після закінчення війни. Спалено 23 тисячі гектарів лісу. Але найбільше болісним є те, що зникають рідкісні види тварин і птахів. За словами наших екоактивістів, під загрозою знищення перебувають 83 види тварин і 120 видів птахів, які занесені до Червоної книги. Від цієї жахливої війни страждає не тільки людина, а й українська земля, усе живе. Тому ми кажемо, що ця війна є великим злочином проти Господа Бога — Життєдавця і Спасителя.
Але Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Продовжуємо роздуми над тим, як нам спільно лікувати рани України та українського народу. Ми вже згадували про те, що головним об’єктом медицини є не так хвороба, як стражденна і зранена особа. І в цьому — сенс існування медичної науки і лікарського мистецтва. Водночас слід зрозуміти, що часом велика частина завдання зцілення від рани, перемоги над хворобою лежить на самій людині. Хворий має виконувати вказівки лікарів, часом змінюючи спосіб життя для того, щоб побороти недугу чи рану, яку носить у собі. Бо хоч би як лікар хотів нам допомогти, але якщо ми не виконуємо його порад, вказівок чи продовжуємо споживати шкідливі продукти та ведемо малорухомий спосіб життя, то можемо не те що не вилікуватися від наших недуг, а й навіть їх поглибити. Здоровий спосіб життя допомагає людині скористатися з усіх порад лікарського мистецтва. Маємо стати союзниками наших лікарів у боротьбі за власне здоров’я.
Ми часом очікуємо дива або якоїсь чудодійної таблетки, яка б без нашого зусилля могла повернути нам здоров’я. Але такого не існує. Ми повинні активно взаємодіяти з нашими медиками і працювати над власним здоров’ям. Пригадаймо успіх реабілітаційної медицини. Треба щодня працювати над собою, щоб відновити м’язи, здатність стояти на двох ногах. Важко працювати над собою має той пацієнт, який після якоїсь недуги чи поранення повинен знову вчитися ходити, сидіти, виконувати найелементарніші жести чи дії своїм тілом.
Здоровий спосіб життя українського народу має стати нашою силою і мудрістю, щоб запобігати хворобам і щоб успішно їх поборювати. Суспільство і держава повинні вживати всіх можливих заходів, щоб плекати і розвивати пошану до людського життя від зачаття до природної смерті. А ми разом маємо плекати культуру здоров’я, яка б допомагала нам вчасно звертатися до лікаря і виконувати його вказівки.
Послухаймо й сьогодні слова праведного митрополита Андрея Шептицького — про зцілення ще інших ран і викорінення вад нашого суспільства. Адже ми маємо працювати над собою, щоб уникати всього того, що нас знесилює, ранить, нищить, і разом братися до справи державного будівництва. І ось що каже нам праведний митрополит Андрей про необхідність всенародної єдності: «Найбільшою небезпекою є внутрішні роздори, взаємне поборювання і отаманщина, яка випливає з роздорів і вже так сильно спричинилася до руїни й упадку всіх наших надій при першій спробі нашій побудувати Українську державу в минулому. Мусимо, однак, від усіх домагатися, щоби вони полишили раз і назавжди всякі партійні роздори і внутрішньопартійну боротьбу. Хто приносить нам домашню громадянську війну чи протистояння, той шкодить народній справі навіть тоді, коли мав би перед народом навіть великі заслуги».
Боже, подай нам всенародну єдність! Боже, подай нам мудрість правильного способу життя! Боже, дай нам так жити, щоб ми не ранили, не нищили власного здоров’я і здоров’я своїх ближніх! Боже, дай нам так поводитися, щоб ми будували єдність нашого народу і ставали щоразу більше внутрішньо об’єднані й сильніші! Боже, благослови Україну! Боже, благослови українське військо, захорони наших дівчат і хлопців, що на фронті, від убивчої руки російського окупанта! Боже, поблагослови нашу Україну Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
