Звернення Глави УГКЦ у 265-й день війни, 15 листопада 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні вівторок, 15 листопада 2022 року, а в Україні вже 265-й день великої, жахливої війни, яка щодня приносить нові жертви, нових убитих і поранених.
Знову впродовж минулої доби на всій лінії фронту йшли тяжкі бої, які сконцентрувалися на Донеччині та на півдні Луганської області. Наші воїни відкидають численні атаки російських збройних злочинців, героїчно боронять нашу Батьківщину. Проте ворог знову і знову завдає ударів по наших мирних населених пунктах поза лінією фронту. Знову постраждали міста і села на Сумщині та Харківщині, Донеччині та Херсонщини. Ми сьогодні зранку довідалися, що ворог знову завдав ракетного удару по передмістю Запоріжжя. Багато руйнувань. Багато людського болю. Українська земля у вогні.
Нас особливо збентежила заява нашого Президента про те, що росія депортувала з України понад 11 тисяч українських дітей. І це тільки ті, про яких ми знаємо. А ті, про яких ми не знаємо, на жаль, не внесені до статистики. Тому ми сьогодні просимо всі міжнародні інституції: зробімо разом усе, щоб діти України знову вернулися на свою Батьківщину, до своїх батьків, до своєї домівки!
Але ми можемо і сьогодні сказати: Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться! І ми дякуємо Господу Богу і Збройним силам України, що дожили до цього ранку і бачимо ранкове сонце, яке вселяє у нас надію на перемогу і на майбутнє.
Продовжуємо наші роздуми над зціленням ран нашого народу і над тим, як нам поводитися, щоб підтримати, зцілити, захистити всіх тих, що борються зі своєю хворобою і травмою. Важливим елементом такого зцілення є всенародна вдячність і увага до тих, хто отримав поранення, зокрема на фронті, співчуття до всіх травмованих цією війною.
Війна принесла руїну в нашу Україну і в душу, психіку та фізіологічну сферу всіх українців. Проте серед нас є ті, які втратили більше, ніж ми. Коли нам важко, пам’ятаймо, що є ті, хто терпить більше. Коли нам болить, зрозуміймо, що хтось страждає набагато більше. Тому будьмо уважними до тих, хто потребує допомоги.
Наші захисники, які отримали інвалідність внаслідок бойових дій, до кінця свого життя носитимуть ці болючі знаки на своєму тілі. На жаль, зазвичай про ветеранів війни, про постраждалих і людей з інвалідністю згадують один чи кілька разів на рік, коли відзначають якийсь ювілей чи день пам’яті. А на щодень вони покинуті і забуті, ледве нидіють, виживають у тому світі, який ми називаємо мирним.
Ми, як народ і як Церква, не маємо права ані на хвилинку їх покинути і про них забути. Наша вдячність і наше розуміння має бути глибоким і тривалим, а також міцним і діяльним до кінця їх земного життя.
Ми хочемо в кожній нашій єпархії творити для постраждалих від війни своєрідні реабілітаційні центри. Наші монастирі вже готові приймати тих, які лікують рани війни, у межах різних програм, таборів і спільнот. Один християнський психолог поділився своїм спостереженням: «Богослужіння Церкви: Вечірня, Утреня, Літургія — це терапевтичний простір, у якому людина відчуває красу, гармонію небес. Переживання близькості Бога через красу і добро лікує і зцілює».
Нехай Господь Бог зцілить наші рани. Ми ж відкриймо Йому своє серце, а також будьмо Його руками, які чинять добро. Нехай наші серця підтримують тих, кому сьогодні найважче.
Прошу вас сьогодні ще раз послухати заклик митрополита Андрея Шептицького, який, на мою думку, дуже важливий і, можливо, пророчий для нашого суспільства. Це знову невтомний клич до єдності: «Кожен, кому тільки добро в Україні лежить по-справжньому на серці, мусить уважати за свій обов’язок цілою працею усього життя спричинитися до множення елементів єдності в нашому народі». Хай повага, шана, підтримка і любов стосовно ветеранів цієї війни та постраждалих від неї стане школою єдності, школою любові для всіх нас.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови українське військо! Боже, захорони наших дівчат і хлопців, які зі зброєю в руках змушені захищати свою Батьківщину! Боже, захорони їх від смерті і поранень! Боже, витри сльози наших вдів і сиріт, матерів, які втрачають своїх дітей на цій жахливі війні! Боже, благослови нашу багатостраждальну Україну Твоїм небесним, справедливим миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
