Звернення Глави УГКЦ у 269-й день війни, 19 листопада 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні субота, 19 листопада 2022 року, а в Україні уже 269-й день великої, кривавої війни, яку росія принесла на мирну українську землю.
Знову впродовж останньої доби на всій лінії фронту йшли важкі бої, найбільш запеклі та інтенсивні — на Донеччині. За ранковими повідомленнями, найбільше бойових зіткнень було біля міст Бахмут і Авдіївка на Донбасі. Разом із тим, ворог обстрілював мирні міста і села Батьківщини, зокрема на Півночі вздовж російського кордону. Зазнала великих втрат наша Сумщина. Сьогодні ми отримали звістку про черговий ракетний удар по Запоріжжю. Знову були знищені об’єкти інфраструктури міста і, можливо, під завалами перебувають люди. Там тривають рятувальні роботи. Ворог обстрілює Дніпропетровщину та Миколаївщину, а також звільнені території Херсонщини.
Уся територія України потерпає від браку світла та від холоду. Неможливо налагодити опалення будинків, які постраждали від ракетних російських ударів. Та, незважаючи на ці виклики військового, побутового чи гуманітарного характеру, наш народ непохитний у своїй волі захищати Батьківщину, обстоювати право на існування своєї суверенної, вільної Української держави.
І ми сьогодні можемо ствердити на весь світ: Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться! Цього ранку ми знову дякуємо Збройним силам України та Господу Богу за те, що ми живі. Дякуємо також нашим енергетикам, що хоча б у певні періоди доби ми маємо світло, а отже, можливість комунікувати зі світом і продовжувати жити й працювати для свого народу.
Сьогодні ми розпочинаємо нову серію роздумів над майбутнім нашого народу після перемоги. Ніхто з нас не сумнівається в тому, що Україна переможе. Проте наше майбутнє кується вже сьогодні. Можливо, теперішні страждання нашого народу є тими пологовими болями, у яких народжується нова Україна.
Ми роздумували над необхідністю зцілення ран, які є вже дуже глибокими в тілі нашого народу і завдають йому великого болю. Однак ми не можемо мріяти про наше майбутнє, не можемо серйозно говорити про будівництво держави і суспільства, якщо не подбаємо про належне виховання і про освіту наших дітей.
Отож якою має бути опіка над молодими поколіннями українців? Як нам сьогодні подбати про шкільну освіту, про вищу школу? Як нам подбати про виховання дітей і молоді в цей період нашого національного буття?
Наші діти — діти війни — сьогодні є однією з найбільш вразливих верств українського суспільства. Серед мільйонів наших біженців, внутрішньо переміщених осіб, майже половину, якщо не більшість, становлять діти різного віку. Як нам подбати про належне виховання і про освіту тих дітей, які потрапили в чужу країну, у чуже мовне середовище, у чужу їм систему шкільної освіти країни їх теперішнього перебування? Це те питання, яке не може не турбувати Церкву, бо вона є матір’ю і учителькою свого народу. Всюди, де формуються наші громади, парафії, біля церкви виростає українська школа.
Думаю, що для кожного з нас постать першої вчительки має вирішальне значення для нашого вміння вчитися. Вона надихнула нас торувати дорогу в країну знань. Ми завжди цінували у своїй першій вчительці її здатність захопити красою того знання, у світ якого вона нас впроваджує. Перша вчителька не тільки вчила нас азів рідної української мови, каліграфічного письма, а й заклала в нас підвалини людяності, — вчила нас бути людьми з великої букви.
Бути вчителем під час війни — це особливий виклик. Адже діти, замість того щоб безтурботно сидіти за шкільною партою, чують звуки вибухів, ракетних ударів і бомб і питають, де є найближче бомбосховище.
Сьогодні постать вчителя в Україні — це постать героя, у руках якого лежить доля майбутнього нашого народу. Нехай наша спільна турбота про дітей, а також їх належне виховання і навчання, наша повага до праці педагогів, які жертвують життям задля кращого майбуття своїх учнів, буде предметом наших роздумів, нашої молитви і вдячності.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови дітей України! Боже, благослови українську школу, щоб наші сини і доньки навчалися під ясним сяйвом Твого святого хреста! Хай наша школа буде середовищем, у якому діти здобувають не тільки знання, а й моральні засади гідного людського буття.
Боже, благослови українське військо, наших захисників Твоєю силою! Боже, благослови нашу Батьківщину Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.