Звернення Глави УГКЦ у 271-й день повномасштабної війни, 21 листопада 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні понеділок, 21 листопада 2022 року, а в Україні вже 271-й день жахливої, кривавої війни, яку росія принесла на українську землю.
Минулий день і ця пережита нами ніч були позначені горем, болем, сльозами. Українська земля знову здригалася під російськими ракетами, бомбами, гарматами. Лилася людська кров. На всій лінії фронту йшли важкі бої, але найбільш запеклі та кровопролитні вони на Донеччині, біля двох героїчних міст — Бахмута й Авдіївки. Українське військо мужньо відбиває атаки окупанта, а всі наші міста й села моляться за перемогу, також відчуваючи удари російського загарбника.
Доба, що минула, була часом, коли росія вкотре чинила військові злочини проти українців. Знову потерпає від обстрілів Харківська область. Місто Куп’янськ стало осердям ударів. Росія вдарила по селищу міського типу Шевченкове Куп’янського району, де під завалами загинули люди. Страждає Південь України та Запорізька і Дніпропетровська області. Лише по Нікопольській, Марганецькій та Мирівській громадах було завдано понад 60 ударів снарядами різного типу — є вбиті й поранені.
Навіть на вихідних наші енергетики невтомно працювали для відновлення енергопостачання Батьківщини. Дякувати Богові, не було екстрених відключень, але продовжуються планові, віялові. Все ще багато міст і сіл в цю холодну пору року очікують на енергопостачання, на тепло, на воду. Ми дякуємо всім органам державної влади, які намагаються зробити все, щоб відновити енергосистему України і подати в наші будинки довгоочікуване тепло.
Ми знову можемо з гордістю сказати на цілий світ: Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Нині продовжуємо роздумувати над тим, як уже тепер, серед війни, будувати майбутнє Батьківщини, а також над тим, як виховувати, навчати наших дітей, як опікуватися дітьми війни, які є найвразливішою верствою українського населення.
Я би хотів поміркувати над тим, що будь-яка педагогічна модель і наше ставлення до виховання дітей пов’язані з певними уявленнями про людину. Йдеться про те, що педагогіка ґрунтується на антропологічних засадах. Якщо радянська система бачила людину гвинтиком великої машини, то школа відповідно була школою воєнізованої індоктринації, де дітей вчили бездумно, безапеляційно виконувати розпорядження та накази начальства і карали за їхнє невиконання.
Християнська ж педагогіка ґрунтується на позитивному баченні людини, створеної на образ та подобу Божі. Кожен носить у собі красу, сяйво, велич Божого образу, а нашим вихованням, духовним життям, аскетичними зусиллями ми повинні розвинути подобу цього образу, щоразу більше відкривати в собі велич нашого синівства, яке ми отримали в Ісусі Христі, і Божого усиновлення. Ми стали синами й доньками Божими. Тому батьки повинні розуміти, що діти не є їхньою власністю, а Божим даром, який вони повинні плекати та розвивати. Вчителі мають дивитися на дітей як на людських осіб, сповнених гідністю і покликанням. З такого погляду в нас цілком змінюється ставлення до дитини.
Християнська педагогіка завжди намагалася допомогти дітям розвивати найкращі риси людського духу — подобу цього образу Божого, щоб він у людській поведінці засяяв якнайяскравіше, щоб діти були захоплені величчю, красою людини, а також крок за кроком здіймалися до величі, гідності людської особи. Виховувати шляхетність людського духу, відчуття прекрасного, а головне — розуміння добра, а відтак учити розрізняти добро і зло — це головні засади християнського виховання дитини. Але як уже зазначено, основа цього — повага до дитини.
Контакт із дітьми, ставлення до них із любов’ю та повагою, заохочення їх до відчуття власної гідності, розуміння власних дарів, сил і здатності чинити добро — це те, що має лягти в основу виховання. Очевидно, потрібно дітям ставити високі цілі та допомагати до них іти, однак треба завжди шанувати дитину і не вимагати результату за будь-яку ціну.
Такі ідеали християнського виховання нелегко реалізовувати в умовах війни. Ми бачимо, що дітям сьогодні важче навчатися. І що ближче до зони бойових дій, то більше це помітно. Через брак спокійного нічного сну їм важко засвоювати нові істини, шкільну програму. Тому ми, добрі вихователі, вчителі, повинні стати поруч і допомогти в цьому зростанні власним прикладом. Якщо дитина бачить шляхетність духу своїх вихователів, то й сама до них тягнеться, їм уподібнюється. Ми знаємо, що дитина відтворює ті моделі поведінки, яких навчилася від батьків, вихователів і вчителів.
Ми бачимо, що батьки може б і хотіли допомогти, але не завжди це розуміють і вміють це зробити. Тому вправний педагог повинен допомагати і батькам належно опікуватися дитиною, яка опинилася у важких обставинах воєнного часу. Крик, покарання чи навіть насильство щодо дітей не допоможе, а тільки погіршить цей стан. Наші діти зростають до висот Божого образу лише в атмосфері любові. Діти потребують, щоб їх любили. І тоді розквітають, як квіти навесні.
Нині ми відзначаємо свято Архистратига Михаїла і собору небесних сил безтілесних — свято перемоги добра над злом. Але для нашої Батьківщини це особливий день — День гідності і свободи. Дев’ять років тому розпочалася історична для нашого народу Революція гідності. Саме в час перемоги архистратига Михаїла та його небесних сил над дияволом, сатаною і його слугами ми відзначаємо день, коли українці сказали «ні» злу, сліпому насиллю, корупції, зловживанню владою. І саме усвідомлення власної гідності вже стало революцію, як про це свого часу влучно сказав молоді папа Венедикт XVI.
Сьогодні День покровителя міста Києва — архистратига Михаїла, день вшанування пам’яті героїв Небесної сотні і всіх тих, хто віддав життя за волю, незалежність, гідність і свободу України. Пом’янімо їх у своїх молитвах! Хто може, прийдіть до нашого храму на Інститутській, який буквально стоїть на крові наших Героїв Небесної сотні. Нехай молитва допоможе відкрити в собі нашу гідність і волю до свободи. Адже ці цінності, підвалини українського буття — необхідна умова перемоги України у війні, яку ведемо проти російського загарбника.
Боже, благослови Україну! Архистратигу Михаїле і все небесне воїнство, воюйте разом з українським військом у тій боротьбі зі злом! Боже, даруй перемогу над окупантом! Господи, благослови нашу Батьківщину Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.