Звернення Глави УГКЦ у 289-й день війни, 9 грудня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні п’ятниця, 9 грудня 2022 року, а українська земля вже стогне від повномасштабної війни 289-й день. Здригаються наші мирні міста і села, рікою тече людська кров.
Упродовж останньої доби ворог намагався атакувати Україну в різний спосіб. На всій лінії фронту йдуть тяжкі бої. Ворог невпинно обстрілює прикордоння на Півночі нашої Батьківщини, зокрема на Сумщині. Цієї ночі ворог знову атакував своїми вбивчими ракетами наш багатостраждальний Харків. Знову є постраждалі, поранені, знову плачуть люди на українській землі.
Ворог обстрілює Південь нашої Батьківщини. Щодня під російські обстріли потрапляє Херсонщина, зокрема щойно звільнена її частина. Були обстріляні Запорізька та Дніпропетровська області. Але найтяжчі бої йдуть на Донбасі, довкола Бахмута і Авдіївки, а також на східній Харківщині.
Але ми можемо сказати, що, незважаючи ні на що, Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
І ми дякуємо Господу Богу і Збройним силам України за те, що цього ранку ми живі, що можемо служити Богові і нашому українському народові, що можемо промовляти від імені цього народу-мученика до сумління світового співтовариства.
Сьогодні я б хотів розпочати нову серію роздумів про те, якою ми хочемо бачити Україну сьогодні і завтра, як нам будувати наш спільний дім після перемоги України над російським агресором і окупантом, бо ми цю перемогу вже відчуваємо, ми вже її бачимо, а не тільки про неї мріємо. Проте неможливо говорити ані про сьогодення України, ані про її майбутнє без особливої уваги до української молоді, до дівчат і хлопців, які стали на захист своєї Батьківщини. Бо саме молодь несе на своїх плечах найбільший тягар цієї війни. Наші молоді захисники — це цвіт нашого народу, який сьогодні страждає, гине в борні за свободу і незалежність Батьківщини. Тому так важливо нам нині прислухатися до цієї молоді, почути її мрії, відчути, як вона живе, за що бореться і навіть як помирає, — послухатися для того, щоб вона могла жити, будуючи свою державу на рідних землях. Пригадую, як ще у 2014 році у Зарваниці мене спиталися хлопці і дівчата: «Що нам робити: жити чи вмирати для України?». Я тоді крізь сльози їм кажу: «Жийте».
Борімося за життя! У своєму нещодавньому листі до українського народу Святіший Отець Франциск окремо звернувся до української молоді. Він із болем ствердив, що сьогодні українська молодь змушена взяти в руки зброю, щоб захищати Батьківщину, полишивши свої мрії про майбутнє.
Однак молодь не має припиняти мріяти. Підтримаймо нашу молодь! Сьогодні особливим покликанням Церкви є супроводжувати молодих людей у цих непростих, жахливих, драматичних обставинах війни в Україні. Наші героїчні дівчата і хлопці — це є не тільки наше майбутнє, а сьогодення. За них — наша особлива молитва. Ми мусимо їх підтримувати.
Сьогодні хочу запросити всіх вас до усильної молитви за Україну. Нагадую, що ми продовжуємо молитися і постити за Україну. Щодня о 20:00 за київським часом ми кидаємо все і молимося за Батьківщину. Запрошую всіх молодих людей, дівчат і хлопців: молімося за Батьківщину. Це — молитва, зокрема, за українську героїчну молодь!
Знову надходять драматичні звістки з наших окупованих територій. Ворог далі намагається масово депортувати українських дітей. Ба більше, росіяни випустили рекламний ролик про депортованих з України дітей, у якому заохочують росіян усиновлювати українських дітей, яких забрали в батьків. Самі росіяни стверджують, що вивезли з України понад 150 тисяч українських дітей. Але найбільшим варварством є те, що чеченці створюють для українських дітей з Донбасу військові табори, щоб у найбільш агресивний спосіб виховувати в них ненависть до своєї Батьківщини. Дітям в руки вкладають зброю… Огорнімо нашою молитвою дітей, які сьогодні потрапили у ворожі руки, у яких крадуть Батьківщину, мову, культуру, любов до всього рідного.
Ми сьогодні просимо: Боже, благослови Україну! Боже, благослови українську молодь! Боже, захисти українських дітей — невинних жертв цієї війни! Молимося за звільнення наших отців Івана і Богдана, які вже ось котрий тиждень зазнають російських тортур.
Боже, благослови українське військо, наших дівчат і хлопців на фронті! Боже, благослови Україну Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
