Звернення Глави УГКЦ у 294-й день війни, 14 грудня 2022 року
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні середа, 14 грудня 2022 року, а український народ уже 294-й день відбиває численні атаки російських загарбників у контексті повномасштабного військового вторгнення.
Упродовж останньої доби, зокрема вночі, знову здригалася українська земля від російський ракет, бомб таіншого виду озброєння. Над ранком здригався Київ — наша столиця. Відповідно до нинішніх повідомлень, ворог атакував Київ приблизно 13 дронами, намагаючисьзнищити нашу життєво важливу інфраструктуру. Ми дякуємо протиповітряним силам України, які успішновідбили ці атаки. Проте в Шевченківському районі Києва пролунали вибухи від уламків цих дронів. Повідомляють, що пошкоджені дві адмінбудівлі, наявність жертв і втрати ще уточнюються. Однак українська столиця стоїть, живе і працює. На інших ділянках фронту наше військо також успішно відбуває всі російські атаки, хоча ворог невтомно обстрілює все, куди досягає його вбивча зброя.
Цього ранку ми дякуємо Господу Богу та Збройним силам України, нашим мужнім і вправним протиповітряним силам оборони за те, що ми живі, що можемо стояти перед Божим обличчям і служити Богові й ближнім. І ми сьогодні урочисто вкотре кажемо: Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Продовжуємо роздуми над тим, як нам, Церкві йсуспільству, в умовах війни підтримати українську героїчну молодь, яка стала на захист своєї Батьківщини івід якої залежить як наше сьогодення, так і наше майбутнє. Бути молодим означає пізнавати, відкривати світ і людину, яка живе у світі. Пізнавати людину і пізнавати Бога — це щось набагато більше, ніж мати знання про них. Святе Письмо нас вчить, що пізнати Бога можна тільки через досвід, переживши особисту зустріч із Ним. Так само пізнати людину й те, чим живе сьогодні українське суспільство, можна лише коли ми будемо співпереживати сучасні обставини й події. Співпереживати — це одне з найважливіших джерел справжнього досвіду розуміння, справжнього знання.
Стоячи перед лицем війни, тих драм, які ниніпереживають наші молоді люди, ми не можемо бути Церквою, що не плаче. Проте ми розуміємо, що співпереживати означає розуміти, як перемогти, увійти в сучасну історію України, молодих людей, щоб далі крокувати разом із ними. Найгірше, що може бути — це використовувати нині «рецепт» світського духу, який полягає в знеболюванні сумління молоді якимись новинами, розвагами чи банальністю. Якщо ми в обставинах війни не будемо мати відваги плакати з тими, хто страждає, то не зможемо бути суспільством, Церквою-матір’ю, що народжує нове життя. У новому досвіді народжується нове майбуття.
Священне Писання говорить, що вірити в Бога означає Його пізнавати, досвідчувати та водночас бачити глибше життєві реалії. Вірити — це проникати в глибину дійсності. Святий Августин говорив: «Я вірю для того, щоб розуміти, і розумію для того, щоб вірити». Тому важливо, щоб наша молодь сьогодні справді була емпатичною, співпереживала зі своїм народом. Бо справді, деякі реалії можна побачити лише очима, які були вмиті сльозами. У таких драматичних обставинах ми можемо побачити своїми очима, вмитими сльозами і просвітленими вірою, в очах нашої молоді світло надії на перемогу. Нехай оце наше взаємне співпереживання допомагає нам зростати, ставати кращими іперетворювати навіть драматичний досвід на скарб, щоб у майбутньому ніколи не повторювати такого зла, яке бачимо довкола, у власному житті та у власних вчинках. Нехай наша мудра, добра молодь відчує, що все суспільство співпереживає з нею.
Син Божий Ісус Христос — Бог, який став людиною, сьогодні співстраждає з нашою українською молоддю: плаче з тими, що плачуть, і страждає з тими, що терплять. Та водночас Він є джерелом нашої радості. Ми знаємо, що Господь утре наші сльози, подарує нашій молоді торжество перемоги і сили добра.
У цей ранок ми молимося: Боже, благослови Україну! Боже, благослови нашу молодь! Боже, зрости її у Твоїй істині! Боже, Господи наш Ісусе Христе, Ти є наш Учитель: навчи нас добра, навчи нас співпереживати з тими, хто страждає, але даруй нам радість, у якій усі наші болі, страждання віднайдуть кінцевий зміст, — радість миру, добра, правди і перемоги. Боже, благослови Україну Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
