Звернення Глави УГКЦ у 3-й день війни, 26 вересня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі брати і сестри!
Сьогодні субота, 26 лютого. Над українським Києвом, який перемагає, який витримав ще одну тяжку, але Богом благословенну ніч, сходить сонце. У цей час звертаюся до всіх зі словом привітання, благословення і подяки.
Насамперед хочу передати вам слова вітання і підтримки від Святішого Отця Франциска, який вчора особисто мені зателефонував, щоб висловити свою підтримку. Дослівно сказав такі слова: «Farò tutto quello che è possibile» («Зроблю все, що в моїх силах»), очевидно, щоб війну зупинити, щоб не гинули невинні люди, щоб Україна мала можливість вільно розвиватися.
Я хочу, щоб ми всі були вдячні Святішому Отцеві за те, що на нашу підтримку сьогодні починає мобілізовуватися уся світова спільнота.
Хочу також подякувати усім тим, хто упродовж останніх кількох днів надіслали на мою адресу листи підтримки і солідарності з Україною, з українським народом, із нашою Церквою. Я хочу дуже подякувати Раді Єпископських Конференцій Європи і її президентові — архиєпископу Вільнюса владиці Ґінтарасу Ґрушасу, а також єпископатам Польщі, Німеччини, Франції, Англії, Італії, Сполучених Штатів Америки, Словаччини, Чехії, Угорщини, Хорватії. Особливо приємно мені було отримати лист солідарності, який підписали усі католицькі єпископи Казахстану, висловлюючись на підтримку нашої України і виражаючи молитовну єдність із нашим народом.
Всім тим, хто сьогодні в різний спосіб підтримує Україну, в імені нашого народу, нашої держави, в імені обложеного Києва, на вулицях якого ведуться вуличні бої, прагну сказати щире спасибі.
Кажуть, коли говорять гармати, музи мовчать. Хай музи мовчать, але ми, християни, люди, не маємо права мовчати! У ці хвилини, коли ллється кров на українській землі, коли повторюються слова патріарха Йосифа Сліпого про «гори трупів і ріки крові» в усіх наших містах, на обох берегах сивочолого Дніпра, від білоруського кордону через Київ і аж до Чорного моря, ніхто не має права мовчати! Тому що словом можна врятувати життя, а мовчанкою — вбити.
Я сьогодні прошу всіх, хто нас чує, всіх, до кого дійде наш голос із нашого Києва, який спливає кров’ю: боріться за мир, заступайтеся за тих, хто потребує вашої допомоги, зробіть усе, щоб агресор зупинився і відійшов геть з української землі! Хоч би ким ви були — очільники держав і парламентів, політики, військові чи церковні діячі, — скажіть своє слово на підтримку України!
Я хочу особливо подякувати Його Святості Патріархові Варфоломієві, який поцікавився мною особисто, нашими обставинами у Києві і запевнив про свою братню підтримку і молитву. Ми бачимо, що перед обличчям смерті, перед обличчям брутальної військової сили падають усілякі церковні розподіли чи роздори, і ми всі єднаємося в ім’я Боже для добра людини.
Я хочу щиро подякувати нашим єпископам, зокрема тим, які знаходяться у Харкові, Запоріжжі, Одесі, усім нашим священників, які перебувають в обложених містах і служать українському народові, відкривають свої доми, храми, підземелля, усім нашим монашим спільнотам, семінаріям, що відкривають свої обителі, двері своїх домів перед тими, хто цього потребує.
Я хочу сьогодні подякувати братам і сестрам, усім нашим вірним, владикам, нашому монашеству на територіях Центральної і Західної України. До вас сьогодні напливають десятки, а то й сотні тисяч біженців. Прийміть їх в ім’я Христа як посланців Божих. «Хто вас приймає, той мене приймає», — сказав колись Христос до своїх апостолів. В ім’я Боже прийміть тих, які постукають до ваших домівок.
У цей драматичний, але геройський час ми продовжуємо молитися. Сьогодні, у М’ясопусну суботу, ми чинимо вселенське поминання померлих. І ми сьогодні особливо молимося за наших воїнів, які віддали своє життя за Україну, зокрема у ті останні дні. Ми сьогодні пам’ятаємо у молитві Героїв прикордонників острова Зміїний у Чорному морі, нашого Героя, який ціною власного життя зупинив російські війська перед Херсоном, підірвавши разом із собою міст через Дніпро. Таких Героїв сьогодні українська земля і український народ породжують багато. Ми молимося за всіх тих, зо віддали своє життя за Україну. Ми молимося за невинні жертви серед цивільного населення: жінок, дітей, старців… Ми сьогодні віддаємо у руки Божі усіх тих, які сьогодні вже відійшли з цього світу, і просимо, щоби Господь прийняв їх у свої обійми.
Україна перемагає! Україна бореться! Але ми просимо світ сьогодні з нами солідаризуватися і не мовчати. Бо слово рятує, слово будує мир, мовчанка і байдужість — вбивають.
З нашого золотоверхого святого града Києва — нового Єрусалиму з усього серця передаю вам своє благословення Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.
