Звернення Глави УГКЦ у 300-й день війни, 20 грудня 2022 року
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні вівторок, 20 грудня 2022 року, а в Україні вже 300-й день великої, повномасштабної війни, яку російський агресор і загарбник приніс на багатостраждальну миролюбну українську землю. Триста днів у вогні. Триста днів великого горя нашого народу.
Упродовж останньої доби на всій лінії фронту далі йшли тяжкі бої. Осердя цього військового вогню — Луганщина і Донеччина. Відповідно до ранкових повідомлень, українське військо відбило атаки ворога біля десяти населених пунктів. Але ми маємо, на жаль, і жертви, убитих і поранених, зокрема серед цивільного населення. Ворог нещадно обстрілює прикордонні громади Чернігівщини, Сумщини та Харківщини. На Харківщині якраз вчора постраждав наш Ізюмський район. Знову є багато руйнувань, багато горя і болю. Ворог щодня безупинно обстрілює звільнену Херсонщину. Властиво, місто Херсон опинилося на новій лінії фронту, яка проходить по річці Дніпро. Щодня в Херсоні, як і в інших громадах Херсонщини, гинуть мирні люди.
Але Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Цими днями ми бачимо хвилю всенародної солідарності, зокрема з тими, хто живе без світла і тепла. Люди допомагають одне одному і та людська, християнська солідарність зігріває, освітлює Україну, дає нам відчуття, що разом ми сильні.
Сьогодні ми продовжуємо думати й молитися про українську молодь. Якщо тепер спостерігати за нашими дівчатами і хлопцями, то впадає в око, що вони враз подорослішали, стали зрілими. Навіть діти, які під обстрілами рятують своїх поранених батьків, поводяться і думають по-дорослому. Створюється відчуття, що війна краде в дітей дитинство, а в молоді — юність.
Але ми знаємо, що зрілість — це вміння відчувати внутрішній невід’ємний зв’язок між свободою та відповідальністю. Зрілим є той, хто розуміє наслідки власних свідомих і добровільних вчинків і бере відповідальність як за сам вчинок, так і за його наслідок. Ми бачимо, що наші діти і молодь відважно беруть на себе відповідальність за свій народ та Батьківщину.
Молоді українці, порівняно з їхніми ровесниками в інших країнах світу, більше зрілі, навіть в особистих мріях, планах та в життєвому виборі. Наша молодь вміє вибирати добро, не тільки власне, а й суспільне.
Людина є істотою соціальною. Як на небі, так і на землі вона пов’язана із спільнотою. Ніхто з нас не відокремлений від інших людей, не є островом у людському морі життя. Ще у Старому Заповіті Господь Бог дав своєму народові чоловіколюбні настанови і заповіді для того, щоб допомогти людині зріло вибирати добро. Людський розум здатний відрізнити несправедливі вчинки від справедливих (останні необхідні для побудови справедливого суспільного ладу). Тож бути християнином означає належати до християнської громади, спільноти.
Звертаюся до української молоді: відчуйте особисту відповідальність за долю не тільки рідного народу і своєї держави, а й за спільноту своєї Церкви. Зріло, свідомо і добровільно вибирайте Христа і живіть за християнськими засадами. Бо саме на прикладі Спасителя ми бачимо, що справедливість звершується лише в любові.
Висловлюю вдячність і повагу зрілій, як на свої роки, українській молоді. Дорогі дівчата і хлопці, не бійтеся брати відповідальність за добро, яке ви можете вчинити для своєї Церкви, для свого народу і яке виходить далеко за межі приватного, особистого блага. Беріть відповідальність за добро рідного народу і свого ближнього — це зробить вас щасливими.
Один із наших останніх ісповідників віри, які стали жертвами комуністичного режиму, говорив так: «Не бійтеся пускати людський біль ближнього у своє серце, бо він [біль] зробить вас справжніми християнами — зрілими людьми».
Боже, благослови Україну! Боже, благослови наших дівчат і хлопців на фронті! Боже, прийми під свою неустанну опіку наших братів і сестер на окупованих територіях! Господи, врятуй наших священників Івана та Богдана, визволи їх із російської неволі! Боже, благослови Україну Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
