Звернення Глави УГКЦ у 303-й день війни, 23 грудня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні п’ятниця, 23 грудня 2022 року, а в Україні вже 303-й день великої, повномасштабної війни.
Знову стогне українська земля під ударами російських бомб, ракет, артилерії, мін та іншого виду зброї. Знову палають міста і села України, гинуть люди, ллється людська кров.
Упродовж останньої доби на всій лінії фронту йшли важкі, затяжні бої. Палає вогняна дуга на Луганщині та Донеччині. Наші Збройні сили показують вершини мужності, відданості та любові, стримуючи наступ російських військ біля 19 населених пунктів. Ворог невпинно обстрілює мирні території. Нас не покидає відчуття, що в Україні він воює з цивільним населенням. Росіяни невпинно обстрілюють наше прикордоння на Півночі. Постраждали міста і села Сумщини та Харківщини. Лише в Запорізькій області ворог завдав важких ударів по 18 населених пунктах.
Наша Херсонщина, яка спершу пережила жахи окупації, а відтак радість звільнення, знову є полем болю і крові. За ранковими повідомленнями, по цьому клаптику землі на березі нашого могутнього Дніпра було здійснено коло 70 ударів з артилерії та реактивних систем. Наш Херсон знову оплакує постраждалих, убитих і поранених.
Але Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
І хоча нам дуже бракує тепла та електроенергії, зокрема тут, у Центральній, Північній та Східній Україні, ми відчуваємо Божу близькість до нас, те, що українці серцем і обличчям освітлюють і зігрівають одне одного. При наших храмах і монастирях відкриваються «Пункти незламності», де кожен, хто потребує, може знайти світло, тепло, людську спільноту, християнське служіння, щоби пережити цей важкий період нашої історії і холодний час року.
Ми дякуємо цього ранку Господу Богу і Збройним силам України за те, що ми живі й можемо далі разом рухатися вперед до перемоги, до побудови миру на нашій багатостраждальній землі.
Продовжуймо слухати нашу молодь, щоб правильно її розуміти, підтримувати і діяти, огортаючи душпастирською і спільнотною опікою. Наша молодь хоче знати, що її думка та слова почуті й що вони важливі.
Ми говорили про те, що молодь мріє про світ без насилля і тому будує мир, що шукає орієнтирів, аби прокласти особистий життєвий шлях, і що тими орієнтирами є моральні правила, які допомагають людині реалізувати і розвинути власне життя.
Сьогодні прислухаймося до ще одного бажання української молоді. Наші молоді люди, а це здебільшого студенти, хочуть виконувати свою роботу якісно, прагнуть стати висококваліфікованими спеціалістами, професіоналами. Тому сьогодні перед вищою школою України, перед нашою церковною спільнотою постає великий виклик — допомогти нашій молоді стати найкращою у своїй професійній діяльності, бути не лише конкурентоспроможною, а й здатною через власні таланти і знання розвивати свою країну.
Наша молодь нині почувається інтегральною системою інтелектуального середовища всього світу. Вона черпає знання і вміння із здобутків сучасної цивілізації. Але ми розуміємо, що в основі справжнього прогресу лежить, як вчить Церква, не тільки вузькоспеціалізований професіоналізм, а загальний розвиток кожної людини. Змагання за вершини професіоналізму має бути пов’язане із прагненням послужити суспільству своїми професійними здібностями, збудувати знанням і силою не тільки приватне, а й спільне благо.
Дякуючи сьогодні українській молоді за прагнення якнайкраще виконувати свою роботу, хочу нагадати їй слова патріарха Йосифа, який закликав молодих людей не приймати половинчастих рішень, не задовольнятися мінімалістськими цілями, а бажати великого. На його єпископському гербі був надпис «Per aspera ad astra» (Через терня до зірок). Закликаю нашу молодь: просуваючись через терня нашого важкого історичного моменту не загубіть того погляду на велике, не загубіть зірок, які вестимуть вас через терня до високих ідеалів. І в цьому молодечому максималізмі, зокрема у професійній діяльності, ми хочемо вас, дівчата і хлопці, підтримати, за вас молитися, помогти вам стати найкращими.
Ми сьогодні просимо: Боже, благослови українську молодь! Через терня вкажи їй шлях до зірок, себто до Тебе, Господи. Сьогодні ми чуємо про те, що окупаційна влада, зокрема в Запорізькій області, готує масові депортації українського населення, щось на кшталт того, що сталінський режим проводив зокрема на Заході України. Боже, збережи нашу молодь, навіть коли ворог насильно краде в неї Батьківщину! Боже, поверни розсіяних! Боже, збери воєдино Твоїх дітей на нашій рідній українській землі! Боже, благослови наше українське військо! Господи, благослови нашу Батьківщину Україну Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
