Звернення Глави УГКЦ у 307-й день війни, 27 грудня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні вівторок, 27 грудня 2022 року, а Україна переживає вже 307-й день повномасштабної, великої війни, яку російський загарбник, колонізатор і окупант приніс на нашу мирну землю.
На всій лінії фронту минулої доби далі йшли важкі бої. Як і в попередні дні, осердям цієї військової сутички, чи не найбільшої в Європі після Другої світової війни, є наша Донеччина — міста Бахмут та Авдіївка. Відповідно до ранкових повідомлень, росіяни поставили собі за мету до кінця року вийти на адміністративні кордони Донеччини. Але ми бачимо, що Господь Бог руйнує нечестиві плани тих, хто вважає себе могутніми світу цього. Він захищає бідних, смиренних, завжди є на боці тих, хто плаче і кого несправедливо кривдять.
Російський окупант намагається знищити все, до чого сягає його вбивча рука. Знову постраждало прикордоння на Сумщині. Вчора ворог потужно ударив з артилерії та іншого виду зброї по Харківщині. Ці нещодавно звільнені території вкотре стають мішенню масованих артилерійських ракетних ударів із боку росії. Південна частина нашого сивочолого Дніпра також перетворюється на лінію фронту, бойових зіткнень. Ворог нещадно обстрілював лівий берег Херсонщини. Масованого удару зазнало місто Нікополь на Дніпропетровщині. Ми нині дізналися, що був серйозно пошкоджений газогін та електромережі — все необхідне для забезпечення тепла, умов для існування, виживання людям на цих постраждалих, зранених землях.
Але цього ранку можемо вкотре з гідністю сказати: Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться! І ми дякуємо Господу Богу та Збройним силам України за те, що живі, що можемо чинити добро, переживати досвід нашої свободи тоді, коли робимо добро ближньому. Цього ранку ми відчуваємо, що добрий Господь дихає на нас своєю рятівною, цілющою, спасенною любов’ю.
А ми продовжуємо думати і молилися за українську молодь. Нашим молодим людям дуже важливо відчути, що вони люблені. Адже людина була створена Господом Богом, щоб любити і бути любленою. Якщо ми не любимо, то починаємо завмирати. Так нас навчає святий апостол Іван Богослов, якого називаємо співцем Божественної любові. Молода людина на початку життя, під час свого цвітіння, має здобути особистий досвід любові, бути здатною любити. Для цього в неї повинне сформуватися правдиве уявлення, розуміння того, ким є той Бог, у якого ми віримо та якому служимо. Тому сьогодні я хочу звернутися до наших дівчат і хлопців із таким благовістом: наш Бог є любов’ю, Він любить нас незалежно від того, заслужили ми це чи ні.
Друже, пам’ятай, що навіть коли ти вчиниш щось зле, згрішиш, коли сам відчуваєш, що ця поведінка тобі не подобається, то мусиш чітко і ясно усвідомлювати, що й тоді Господь Бог тебе любить! Коли ми, Божі діти, грішимо, тоді Бог найперше бачить свого сина (свою доньку), а потім ту недобру річ, недобрий випадок, який він (вона) пережили. Тому Він любить нас понад усе. Ніколи не сумнівайся в цьому, незалежно від того, що відбувається у твоєму житті. Бог безмежно любить нас у будь-яких обставинах!
Ми називаємо нашого Небесного Отця Батьком. Благословенна та дитина, яка має добрий приклад батьківства і материнства, коли тато і мама справді її дуже люблять. Така дитина має змогу усвідомити, що це люди, які на цій землі найбільше їй бажають добра, готові пожертвувати собою для неї, своєї дитини. Але інколи так стається, що земний батько далеко або відсутній взагалі, або може не був тим, якого ти потребував (потребувала). Але можу впевнено сказати: ти завжди можеш кинутися в обійми свого Небесного Отця, який дав тобі життя, який дає тобі його щомиті, який щодня дихає тобою у любові і тому ти живеш, дихаєш, дієш, можеш любити в цьому житті.
Апостол Іван Богослов, намагаючись пояснити найголовнішу істину християнської віри, сказав: «Ми повірили в що? В ту любов, яку Бог має до нас». Це — осердя християнської віри. Ба більше, Бог перший нас полюбив. Коли ми ще про Нього не знали, не мали ніякого особистого стосунку з Ним, Він першим нас полюбив і з тої джерельної першості Божественної любові випливає все решта. Серед війни, ненависті, вбивств, каліцтва, горя і сліз ми, християни, покликані ділитися нашою вірою в Божу любов до нас, бо тільки так можемо перемогти зло. Тільки так ми можемо не уподібнитися агресору, який у своїй люті намагається нищити все живе. Лише віруючи в Божественну любов і будучи її носіями, зможемо перемогти в цій нерівній борні, зможемо захистити життя, захистити простір життя і любові для себе та майбутніх поколінь.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови наших хлопців і дівчат на фронті! Боже, дай нам силу Твоєї любові, яка народжує героїв! Боже, благослови нашу Батьківщину Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюбʼям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
