Звернення Глави УГКЦ у 34-й день війни, 29 березня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі, брати і сестри! Сьогодні вівторок 29 березня 2022 року і Україна переживає 34-й день цієї жахливої, кривавої війни, яку російське військо принесло на мирні землі нашої Батьківщини України.
Знову здригалися від бомб і вибухів наші міста і села. Знову впродовж цього дня проливалася безневинна кров.
Але Україна стоїть. Україна бореться. Більше того, українське військо звільняє наші міста і села, і своєю мужністю український народ дивує цілий світ, своєю здатністю до борні, своєю силою український народ справді відчуває, що ця війна є вітчизняною війною, хоча небажаною, безглуздою. Але ми боронимося і захищаємо свій народ і свою Батьківщину.
В цих днях ми побачили, яке жахіття залишає за собою окупант в наших містечках і селах, зокрема після їхнього звільнення. Знищення, розруха, не тільки понівечені будівлі, але й понівечені людські долі, понівечені тіла тих, кого піддавали тортурам, над ким знущалися.
На цілий світ сьогодні є знане місто Маріуполь, який продовжує захищатися, до якого все ж таки не можна було в цих дня ще доставити жодної гуманітарної допомоги. За вчорашній день не було відкрито жодного гуманітарного коридору. А це означає, що багато людей в оточених містах і селах не мали що їсти, вмирали з голоду, не тільки від куль загарбника.
До мене надходять різного роду голоси плачу і розпачу, зокрема від тих, кого насильно депортують з української землі. Ми чули про такі насильні депортації мешканців околиць Маріуполя і окупованих кварталів цього міста. Але те саме діється в таких містах як Мар’янка, Волноваха та інших містах і селах Донбасу, містах і селах, які перетворилися на міста — привиди. Людей насильно депортують до росії, забирають у них паспорти, видають їм тимчасові документи і вивозять аж на острів Сахалін, на далекий Схід Росії, де вони не мають права впродовж двох років покидати призначеного місця заслання. Ми бачимо, що так, як колись за сталінських часів депортували цілі народи з їхньої землі, те саме сьогодні повторюється на українських землях.
Я закликаю увесь світ стати на захист нашого українського народу у свій спосіб, для того щоб українці жили на своїй рідній українській землі, і ніхто більше не заганяв їх в неволю, як це було протягом століть.
Ми продовжуємо наш духовний великопосний шлях. І кожен, хто намагається боротися з гріхом, зі злом, той розуміє, що диявол починає погрожувати і застрашувати. Диявол хоче все зробити, щоби звести людину з дороги праведності. Тому для того, щоб чинити добро, треба мати відвагу. Для того, щоб іти дорогою правди, треба мати мужність.
Я сьогодні хочу закликати усіх наших слухачів, усіх тих, хто чує голос України, не тільки в Україні, але й поза її межами: Не бійтеся чинити добро! Не дайте дияволові себе застрашити, звести вас з дороги християнської і загальнолюдської праведності! Сьогодні росія погрожує усім тим, хто хоче чинити добро Україні. Не бійтеся! Не бійтеся чинити добро! Не бійтеся бути солідарними з тими, хто страждає! Бо добро має свою власну силу, яка завжди переможе. Станьте поруч з Україною! Зробіть свій вибір! Чиніть добро! Поборюймо страх перед дияволом, і він втече від нас, і правда засяє у всій своїй силі і красі.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови український народ! Боже, благослови плачучих, немічних, покалічених, депортованих, вмираючих з голоду. Боже, благослови Україну!
Благословення Господнє на вас з Його благодаттю і чоловіколюб’ям завжди нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.