Звернення Глави УГКЦ у 340-й день війни, 29 сісня 2023 року
Христос народився!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні неділя, 29 січня 2023 року, а в нас в Україні вже 340-й день великої, повномасштабної війни, яку російський окупант приніс на нашу мирну українську землю.
Знову впродовж минулого дня і цієї ночі від ударів російських ракет і бомб здригалася українська земля. Важкі бої йдуть на Донеччині та Луганщині. Ворог невпинно атакує біля Вугледара, Авдіївки та Бахмута. Наші хлопці й дівчата мужньо боронять свою Батьківщину, а ворог намагається вбивати всюди, куди досягає його вбивча зброя.
Знову були обстріляні наші прикордонні міста і села на Харківщині, Сумщині та Чернігівщині. На Півдні артилерійських ударів вкотре зазнали багатостраждальна Херсонська, Дніпропетровська та Запорізька області. Вчора ворог ударив по житлових кварталах міста Костянтинівка на Донеччині. Нам відомо, що загинуло щонайменше троє і поранено 14 невинних цивільних.
Збільшується кількість дітей, які є жертвами цієї війни. За вчорашнім повідомленням офіційної статистики, що 459 дітей було вбито, а 917 поранено. Тож усього 1376 дітей зареєстровані як жертви цієї війни. Проте справжня кількість є набагато більшою. Відвідуючи ватиканську лікарню «Bambino Gesú» в Римі, ми дізналися, що тільки цей заклад прийняв на лікування близько двох тисяч українських дітей. Діти продовжують страждати. Той світ, у якому страждають діти, не має майбутнього.
Продовжується терор на окупованих територіях. Як нам відомо, у російських концтаборах сьогодні перебуває більше ніж 20 тисяч цивільних українських громадян. Ми за них молимося, просимо Господа Бога про їхнє звільнення. Ще до сьогодні перебувають в ув’язненні, зазнають тортур наші отці Іван і Богдан в Бердянську. Ми благаємо Господа і всіх, хто тільки може нам допомогти, звільнити цих мужніх священників, які ув’язнені і терплять Христа ради.
Але ми сьогодні хочемо, щоб нас почув увесь світ: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Сьогодні свята неділя, день Господній, і ми відкладаємо всі наші земні справи, турботи, працю і спішимо до наших храмів, щоб стати перед Божим обличчям, щоб причаститися Його Тіла і Крові, щоб жити євхаристійним християнським життям.
Нині ми знову хочемо молитися за єдність між християнами, бо, можливо, у день Господній, як ніколи, відчуваємо, що метою руху християн до єдності є Таїнство Євхаристії. Метою євхаристійного руху є можливість, щоб усі християни були причасниками одної чаші Христової Крові та одного Його Тіла.
Ми бачимо, що метою екуменічного руху є повна і видима єдність християн. Ми не повинні задовольнятися лише взаємоповагою християн. Потрібно працювати, щоб рухатися разом в одному напрямку — до євхаристійного єднання. Християни різних конфесій сьогодні мають відчути, що ми всі різні, але навіть серед цього різноманіття треба шукати єдності. Єдність у різноманітності — це той спосіб видимого повного сопричастя Христових учнів, до якого кличе нас сьогодні Господь Бог.
Єдність не означає поглинання однієї Церкви іншою чи зростання одної християнської спільноти внаслідок прозелітизму, тобто навернення або приєднання інших. Йдеться про не про об’єднання структур, а про внутрішню, містичну єдність. А найвищим знаком єдності Христової Церкви є Його Тіло і Кров — Таїнство Пресвятої Євхаристії. Тому, причащаючись сьогодні, молімося, щоб між християнами України настала ця бажана Христом повна і видима єдність в Його Таїнстві Євхаристії.
Сьогодні, 29 січня, Україна вшановує пам’ять Героїв Крут. Згадуємо геройський вчинок київських студентів 1918 року. Ті молоді хлопці, студенти і курсанти, яких було трохи більше ніж 400 осіб, вийшли, щоб грудьми закрити українську столицю від війська кровожерного московського нападника генерала Муравйова, до складу якого входило понад 4000 військових. Українські хлопці полягли в нерівному бою біля містечка Крути на Чернігівщині, віддали юне життя за свободу Батьківщини. Їх тлінні останки спочивають на Аскольдовій могилі в Києві. Ми сьогодні біля нашої парафії урочисто віддаємо їм належну шану.
Цей геройський приклад студентів ще з 1918 року надихає сучасну молодь боронити Україну перед новітніми муравйовими, які йдуть убивати, нищити, плюндрувати і губити. Вшановуючи геройський приклад української молоді 1918 року, ми сьогодні молимося за наших дівчат і хлопців, які є героями України третього тисячоліття.
Боже, благослови нашу українську молодь! Боже, благослови наших дівчат і хлопців на фронті! Боже, Твоя любов до людини і любов людини до Тебе породжує героїв! Боже, допоможи нам сьогодні вистояти і захистити нашу Батьківщину перед обличчям нерівного, несправедливого нападника! Боже, поблагослови Україну та її дітей Твоїм справедливим, небесним миром.
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
Христос народився! Славімо Його!