Звернення Глави УГКЦ у 352-й день війни, 10 лютого 2023 року
Христос народився!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні п'ятниця, 10 лютого 2023 року Божого, а в нас в Україні вже 352-й день повномасштабної кривавої війни.
Упродовж минулої доби наша Батьківщина переживала потужну, масовану атаку російських ракет та іншої зброї. Зараз на всій території Україні оголошена повітряна тривога. Повідомили, що ворог випустив ракети по всіх нас зі своїх стратегічних бомбардувальників.
На лінії фронту йдуть тяжкі бої. Їхня інтенсивність, на жаль, не зменшується, а навпаки, має тенденцію до зростання. Вчора лише по Харківщині та Запоріжжі ворог випустив 35 ракет. Сімнадцять із них протягом однієї години вдарили по Запоріжжі. За останній рік це найпотужніший ракетний обстріл цього мужнього міста. Постраждала Хмельниччина: ворог завдав ракетного удару по інфраструктурі міста Шепетівка. Зазнав ракетного удару Криворізький район на Дніпропетровщині. Дві ракети було випущено по місту Краматорську на Донеччині.
Ми прокинулися під завивання сирен повітряної тривоги. Прошу всіх наших слухачів в Україні не нехтувати цими сигналами, спускатися в бомбосховища, тому що ворог завдає масованої ракетної атаки, і ми не знаємо, куди прилетять ці російські «подарунки з неба».
Але ми дякуємо Господу Богу і Збройним силам України за те, що живі, що маємо силу, мужність і мудрість для того, щоб обороняти Батьківщину. І хочемо, щоб, попри звуки сирен, нас почув увесь світ, коли ми заявляємо: Україна стоїть, Україна молиться, Україна бореться!
Упродовж останніх днів ми роздумували над тим, що таке особисте покликання людини, християнина. Адже в таких драматичних обставинах війни кожен із нас мусить віднайти сенс свого життя і служіння, здійснити ту місію на добро своєї Церкви, рідного народу, яку дарує нам Господь Бог. Щоб перемогти і жити далі, ми мусимо відповісти на це Боже покликання.
Ми вчора згадували, що Господнє покликання часто не є очевидним. Бог кличе, але не кричить, запрошує, але не примушує, пропонує, але не відбирає можливості вільного вибору. На Його покликання потрібна особиста відповідь людини. Покликання і відповідь – це та динаміка, у якій народилося Священне Писання, у якій був укладений Старий Заповіт, і це спосіб життя християнина в Новому Заповіті. Господь Бог кличе, а людина свідомо і добровільно, у любові та довірі до Нього відповідає Йому, іде за Ним.
Часом обставини нашого життя можуть бути перешкодою для того, щоб ми почули, зрозуміли Господнє покликання. Ми живемо серед шуму, гамору. Маємо багато інших пропозицій, що можемо зробити у своєму житті, багато варіантів, який життєвий шлях обрати. Тому той лагідний Божий голос може бути приглушений криком, сміхом, гуком людського недбальства чи навіть людської хтивості. Часом наші пристрасті, прагнення вигоди, намагання за всяку ціну знайти собі щось, що є найлегшим у цьому житті, можуть притемнити і наш розум, і наше серце.
Щоб почути Божий поклик і на нього відповісти, потрібно налаштуватися на глибоке слухання Божого слова та звертати увагу на деталі щоденного життя, навчаючись читати очима віри події, навіть драматичні обставини війни, та відкриваючись несподіванкам Святого Духа. Лише в такий спосіб можна почути і збагнути цей Божий поклик, який сьогодні звернений до нас.
Як свідчить Святе Письмо, християнське покликання завжди має пророчий вимір. Ми мусимо мати відвагу, щоб відповісти на нього, бо коли Бог до чогось покликає, то нам спочатку видається, що Він пропонує нам щось неможливе. Господь Бог завжди кличе до великого, тому ми й кажемо, що Його покликання завжди має пророчий вимір, бо часом воно нас змушує йти проти течії, побачити щось таке, чого інші недобачають, зважитись на те, від чого всі інші втікають. Немов вітер, що знімає пилюку, так і пророк турбує фальшивий спокій сумління, що забуло про Божі заповіді, про Господнє слово, яке допомагає розпізнати події у світлі Божої обітниці. Однак, щоб відповісти на покликання, ми не повинні чекати того моменту, коли станемо досконалими, позбудемося своїх обмежень і гріхів. Потрібно з відкритим серцем почути Господній поклик, розпізнати особисту місію в Церкві та світі і жити нею в нашому сьогоденні, такому страшному і непевному, болючому і не вповні зрозумілому, але дарованому нам Богом. Не біймося відповісти Богові, який нас кличе, тому що ми зможемо звершити велике Його силою, благодаттю і милосердям.
Боже, допоможи нам пережити в довірі до Тебе ці страшні часи! Дай нам почути Твій голос, який кличе нас до великого, до життя та служіння. Ти нас покликаєш бути свідками Твоєї правди, любові в цьому світі – дай нам не боятися Твоєї істини, даруй нам силу й мудрість зробити правильний вибір як відповідь на Твоє покликання, і ми отримаємо досвід справжньої свободи, бо лише Твоє слово і Твоя правда є визвольними.
Боже, поблагослови наше українське військо! Боже, поблагослови наших захисників і захисниць, наших рятувальників, усіх тих, хто сьогодні забезпечує нам можливість жити! Боже, благослови нашу Україну Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
Христос народився! Славімо Його!
