Звернення Глави УГКЦ у 353-й день війни, 11 лютого 2023 року
Христос народився!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні субота, 11 лютого 2023 року Божого, а в нас в Україні вже 353-й день повномасштабної кривавої війни, яка щодня і щоночі приносить нові жертви серед військових і цивільних, зокрема жінок, дітей і старців, і яку ми називаємо найбільшим злочином людини проти Бога та іншої людини.
Україна оговтується після масованого ракетного удару, який ми пережили минулої доби, що тільки-но закінчилася. По Україні було випущено понад 100 ракет різного типу, класу і виду. Ми сьогодні отримали підсумкову інформацію, що серед тих ракет була 71 крилата ракета величезної руйнівної сили і з них 61 збили наші сили протиповітряної оборони, за що ми їм щиро дякуємо.
Знову постраждала критична інфраструктура наших міст і сіл. Наші героїчні енергетики і рятувальники отримали поранення під час несення служби. Лише біля Харкова було поранено вісім енергетиків. Внаслідок цієї масованої атаки в багатьох містах і селах України немає світла і тепла, але є життя і внутрішня сила вистояти й перемогти навіть такі драматичні обставини, яку підсилює в нас віра в Бога – Творця і Спасителя, що дає нам можливість не тільки перемагати у війні, а й перемагати саму війну, протистояти тому руйнівному духові, який сьогодні виливається на всіх нас, дихає нам в обличчя.
Сьогодні вкотре дякуємо Господу Богу і Збройним силам України, які відбили вчора потужні російські атаки біля семи населених пунктів, захищаючи нашу Батьківщину. Дякуємо Богові й українському війську за те, що ми живі і можемо служити нашому Господеві та людям, Його народові, Богові і ближньому. Хочемо, щоб усі почули: Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Продовжуємо роздуми над нашим покликанням, щоб зрозуміти, як очима віри і силою, яку подає нам Господь Бог, здійснити особисту життєву місію і покликання як Божого народу в цих нових історичних обставинах.
Нині поговорити про ще одне важливе покликання, яким ми всі живемо. Це покликання бути християнином. У сучасному світі та в теперішніх обставинах бути християнином – це виклик, завдання, боротьба, деколи навіть страждання і муки, але це покликання, яке робить людину незламною і непереможною супроти будь-якого зла. Бути християнином означає не тільки прийняти Таїнство Хрещення, завдяки якому ввійти в нове життя через нове народження з води і Духа, стати Божою дитиною, прийняти Боже усиновлення, а й відповісти на Господній поклик до повноти життя. Тож бути християнином – це свідомо і добровільно відгукнутися, відповісти на запрошення Бога, Творця і Спасителя. Відповідь на покликання бути християнином – це зміст усього нашого духовного, морального життя, зміст нашої молитви, нашого спілкування та особистого союзу з Богом, який ми переживаємо, приймаючи Таїнство Хрещення.
Бог покликав більшість із нас до Хрещення, коли ми були в несвідомому віці. Однак покликання бути християнином не вичерпується цим Таїнством, а тільки починається з нього. Потрібно жити своєю вірою та виявляти її в дотриманні християнського способу життя, що, властиво, є відповіддю на Господній поклик. Бути християнином – це велика благодать. Хоча Бог просвічує людей і поза Церквою, однак у ній є повнота засобів для входження в той дар вічного життя, яке ми називаємо спасінням.
Бути християнином сьогодні означає відповісти на покликання відкрити Боже обличчя людині нашого часу. Бути християнином під час війни означає помогти стражденному українцеві віднайти Бога, який присутній серед нас, вказати на Бога, який терпить із нами під час війни. Це особливе покликання і завдання християн України сьогодні.
Бути християнином означає бути вірним тому дарові, який ми отримали. Бо ми дещо відрізняємося від людей інших релігій чи віровизнань. Вони змагається за те, щоб отримати вічне щастя, шукають Бога, прагнуть Його, до Нього стремлять. Натомість бути християнином означає бути вірним дарові присутності Бога в нас самих, дарові спасіння і вічного життя, який ми вже отримали як завдаток, – означає бути вірним дару Духа Святого, дару синівства, його не занедбати, не зректися, у ньому жити, перемагати і свідчити присутність спасенної Божої сили між нами.
Сьогодні ми дякуємо Господу Богу за те, що цими днями вдалося повернути тіла 61 захисника нашої Батьківщини. Україна не тільки бореться за збереження життя, а й виборює тіла своїх загиблих дітей для їх належного вшанування. Ми шануємо всіх, хто віддав життя за Батьківщину, як героїв, вдячність до яких дає нам силу продовжувати боротьбу.
Ми цього дня особливо молитимемося за вічний упокій усіх тих, хто віддав життя під час цієї війни, усіх жертв цієї несправедливої агресії. Але навіть коли ми молимося за покійних, то дякуємо Богові за те, що вони не вмирають. Україна каже: герої не вмирають. А ми кажемо: християни не вмирають – навіть у смерті вони засинають в надії на воскресіння і життя вічне.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови наш український народ! Боже, поможи нам, християнам України, виконати наше християнське покликання навіть у таких драматичних обставинах! Боже, поможи нам бути справжньою Твоєю Церквою, що є Твоїм Містичним тілом! Боже, поможи нам лишитися Церквою за будь-яких обставин, бо це Церква Тіла воскреслого Спасителя! Тільки в Церкві ми можемо знайти надію як світло серед темряви військового лихоліття, – надію, яка нас ніколи не підведе, бо ми вже маємо те, чого очікуємо в повноті в майбутньому. Боже, благослови Україну Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
Христос народився! Славімо Його!
