Звернення Глави УГКЦ у 357-й день війни, 15 лютого 2023 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі брати і сестри!
Сьогодні середа, 15 лютого 2023 року, а в Україні вже 357-й день великої, кривавої, повномасштабної війни. Ця доба, як і попередні, була сповнена великого військового протистояння на Сході та Півдні України. Знову здригалася українська земля під бомбами, ракетами і чоботом російського окупанта.
Ворог атакував Україну біля 20 населених пунктів у 4-х областях. Інтенсивність бойових дій наростає, як і біль від нових втрат. Ворог завдає щоденних нищівних ударів по всій території України, куди сягає своєю смертоносною зброєю. Упродовж цієї ночі сильно постраждав Очаків, який ми вчора згадували в нашій молитві. Ми намагаємося рятувати життя як і де тільки можемо — вчора відбулася евакуація останньої дитини з прифронтового Вугледара. Ми робимо все, щоб підтримати медиків, військових і цивільних, які рятують життя наших військовослужбовців, і всіх, хто сьогодні рятує цивільне населення з-під завалів будинків, що постраждали від російських ударів.
Під артилерійськими ракетними ударами знову опинився Херсон. Ворог навмисно б’є по закладах охорони здоров’я. Запоріжжя, Чернігівщина, Сумщина, Харківщина — це території болю і страждання, а водночас простір людської гідності, великої християнської солідарності та взаємодопомоги, громадянської мужності, любові до людини й Батьківщини. Тому цього ранку ми хочемо подякувати Збройним силам і всім українцям, що, як сказав Папа Франциск, рятують свою маму Україну. І тому вкотре наголошуємо: Україна жива! Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Сьогодні за юліанським календарем ми святкуємо Стрітення Господнє. Це — одне з 12 найбільших релігійних свят у році. Ми відзначаємо момент, коли Марія і Йосиф принесли 40-денне Дитя, щоби відповідно до старозавітного закону, скласти жертву за свого первістка. У традиції Церкви Стрітення — це особливий день богопосвяченних осіб, які вмерли для цього світу і вже живуть у воскресінні, хто в любові цілковито посвятився Христові. Цього дня ми особливо дякуємо монашеству за мужнє свідчення християнської віри в сучасних важких обставинах війни.
Роздумуючи над нашим покликанням саме в день, коли в центрі духовної уваги перебуває Христос як світло, хочемо вкотре роздумати над тим світлом життя людини, яке потрібне, щоби вона правильно обрала стан, у якому відчуває покликання прожити своє земне життя. Ми знаємо, що відповідно до вчення святого Василія Великого, для людини є єдиний стан досконалості, богопосвяченності — це святе Хрещення, коли ми одержуємо божественне усиновлення і стаємо храмом Святого Духа. Але цей храм треба ще розвинути, ці благодаті, які ми маємо, потрібно примножити нашим особистим зусиллям. І ось, згідно із вченням ранніх Отців Церкви, є два способи бути досконалим християнином: монаше життя, богопосвячене дівицтво, і подружжя.
Сьогодні особливо хочу звернути увагу на наше геройське монашество. Справді, з ранніх часів Церкви бути цілковито посвяченим, жити у ціломудрiї задля Христа, у любові до Нього — це ідеал християнської досконалості. Ми памʼятаємо, як апостол Павло переконував усіх своїх чад, дітей ранньої Церкви, залишитися у тому стані, у якому їх покликано: якщо в неодруженому, то служити Богові так; якщо в одруженому, то реалізовувати свій дар батьківства й материнства відповідно до тієї любові, яку Христос об’явив до Церкви і видав себе за Неї. Нині ми так потребуємо мужніх, відважних богопосвяченних осіб, які все своє життя віддали на служіння Церкві та народові.
Дякую усім монашим чинам і згромадженням за їхнє служіння. Звертаюся із закликом до дівчат і хлопців, які відчувають покликання до монашого стану: майте відвагу прийняти покликання, бо цей стан досконалості — окремий дар і завдання для певних осіб, не для всіх! Недаремно Христос каже своїм учням: «… хто може це збагнути, нехай збагне».
Бути батьком чи матір’ю, бути покликаним до подружнього стану — це теж безцінний дар і завдання. Справді, треба мати сміливість, щоб не боятися викликів та тягарів сімейного життя. Із відмінностей між цими станами зовсім не випливає, що котрийсь із них кращий чи гірший. Апостол Павло каже: «… дарів багато, але дух один». Щастя людини залежить не від стану чи статусу, а від того, наскільки гармонійно й послідовно вона втілює у житті Боже покликання. І коли ви усвідомите і зрозумієте, що Господь Бог кличе вас до монашого чи до подружнього життя, хоробро відгукніться на нього і згідно з ним живіть. Це — ваша особиста дорога до щастя та спасіння. Бог кличе людину в неповторний спосіб, тому не всі Його дари можна виміряти людською шкалою кращий—гірший, тому кожен із цих двох станів — необхідна умова для звершення особистого християнського покликання у цьому житті.
Боже, дякуємо Тобі за кожного монаха і монахиню, за кожне покликання до священничого стану, за особливі харизми й дари, у яких живуть монаші спільноти! Господи, дякуємо Тобі за християнські родини, за геройське свідчення батьківства і материнства — свідчення плідності, яку Ти даруєш людині, щоби вона брала участь у творенні, народженні, плеканні нового життя, нової людини! Боже, благослови український народ, наше військо, даруй перемогу над ворогом, дай сили, здійснюючи особисте покликання, послужити нашому багатостраждальному народові! Боже, благослови нашу Батьківщину, наш народ Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюбʼям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
