Звернення Глави УГКЦ у 359-й день війни, 17 лютого 2023 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні п’ятниця, 17 лютого 2023 року Божого, а в нас, в Україні, уже 359-й день великої, кривавої війни, яку ми називаємо повномасштабним вторгненням і яка є великим злочином проти Бога та людини.
Минулий день і остання ніч були дуже тяжкими для Батьківщини. Сьогодні зранку ми дізналися, що ворог випустив по Україні 41 ракету різних видів. Тільки по Харкову вчора ввечері було запущено 5 крилатих ракет. Знову є вбиті й поранені. Ворог невпинно обстрілює різні частини України, міста і села, які лежать далеко від лінії фронту. У Запорізькій області вчора росіяни обстріляли 18 населених пунктів. Помітне істотне збільшення атак російських загарбників на Луганщині, тобто відбувається ескалація. Вчора Президент України заявив, що давно проголошений великий наступ на Україну вже розпочався.
Проте наші захисники мужньо відбивають атаки ворога, а рятувальники, комунальні служби, енергетики, лікарі, волонтери день і ніч рятують людське життя. Завдяки цим спільним зусиллям Україна стоїть! Завдяки організації простих людей для того, щоб відбивати атаки ворога, Україна бореться! Щодня лунає всенародна молитва в наших храмах, санктуаріях, тисячі людей приходять на нічні чування до монастирів, відпустових місць. Щодня о 20:00 за українським часом ми збираємося на спільну вервицю. І ми кажемо сьогодні: Україна молиться!
Цього ранку ми дякуємо Господеві за вислухані молитви, а Збройним силам України — за те, що вони відвоювали ще один день життя для свого народу.
Продовжуємо роздумувати над видами християнського покликання, щоб допомогти вам, шановні слухачі й глядачі, зрозуміти власне покликання і на нього відповісти, аби ви були щасливими на особистій дорозі до вічного блаженства, реалізувалися у своєму служінні для рідного народу та своєї Церкви. Вчора ми говорили про покликання до священства, наголошували, що потребуємо добрих, святих священиків для служіння Божому люду.
Сьогодні поміркуємо над ще одним покликанням, без якого Христова Церква не змогла б уповні здійснювати служіння своєму народові, — над монашим покликанням. Монах чи монахиня — це особа, яка належить лише Богові. Цю свою приналежність, самовіддачу єдиному Богові богопосвячені особи виявляють у цьому земному житті через виконання трьох євангельських рад, чи трьох обітів, які складають Господеві: досмертного життя в чистоті (дівоцтві), добровільного убозтва і цілковитого послуху Божій волі, яку Він виявляє через служіння своєї Церкви.
Ознаками покликання до монашого стану є любов до молитви, відсутність світських амбіцій (кар’єризму), невибагливість у побуті та повна самовіддача в любові служінню Богові та ближньому. Покликання до монашества набагато рідкісніше, ніж покликання до подружжя, але за своєю суттю в дечому близьке із ним. Це — покликання до спільноти богопосвячених осіб, яка зростає в любові до Бога. У такій спільноті людина стає плідною в духовних дарах. Особливими прикметами монашого покликання в нашому народі завжди вважалося духовне батьківство і духовне материнство богопосвячених осіб.
Наша Церква втішається різноманітними видами, способами монашого життя. Адже ми знаємо, що Господь Бог дає у Святому Дусі нашим богопосвяченим спільнотам різні дари. Одні з них зберігають сувору традицію давньоруського монашества візантійської традиції. Багато інших ведуть глибоке інтелектуальне життя, служать словом, науковою працею своєму народові, займаються освітою і вихованням. Та найбільш цінними тепер є служіння тих монарших спільнот, які посвячують себе соціальному служінню, яке дуже потрібне для порятунку жертв цієї війни. Ми знаємо, що соціальне служіння — це богослужіння поза мурами храму. Без цих особливих дарів Духа Святого, якими є покликання до монашого стану, сьогодні Церква не змогла б уповні здійснити своєї місії. Наше монашество є легенями Церкви. Та єпархія, яка не має монастирів, відчуває, що вона ще не закорінена в глибинному світі життя Церкви.
Богопосвячені особи часто кидають виклик сучасному світові, тому що завжди випереджують час, ідуть проти течії певних людських уподобань, ідеологій чи філософій. Умерши для цього світу і вже живучи у воскресінні, богопосвячені особи показують нам, як ми після смерті будемо жити в Царстві Небесному, де, як каже Христос, вже ані не одружуються, ані не виходять заміж, але живуть як ангели Божі, споглядаючи щодня Боже обличчя і служачи в любові один одному і кожній людині.
Прошу вас усіх молитися за добрі покликання до монашого стану. А вас, дівчата і хлопці, заохочую не боятися відповісти на покликання до цього геройського способу життя християнської досконалості, якщо ви відчули його у своєму серці. Наші монастирі, згромадження на вас чекають. Як казав колись один із наших духовних отців, сьогодні Церква потребує духовної кавалерії, яка б не була зв’язана з жодними земними вузами, а могла швидко прийти послужити туди, де є найбільша потреба, зокрема в теперішніх драматичних обставинах війни.
Боже, благослови Україну! Боже, даруй їй добрі покликання, даруй їй святих священників, ревних, запалених Божою любов’ю монахів і монахинь! Боже, поблагослови силою Твоєї небесної світлості наших воїнів, які воюють із темрявою зла, обороняючи незалежність нашої Батьківщини, скріпи їх Твоєю силою у тій нерівній борні, яку вони провадять! Боже, наш Спасителю, Ти є нашим миром, як каже нам апостол Павло, поблагослови Твоїм справедливим, небесним миром нашу багатостраждальну, зболену Україну!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
