Звернення Глави УГКЦ у 44-й день війни, 8 квітня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні 8 квітня 2022 року. Наша Батьківщина, наша Україна переживає 44-й день цієї жахливої війни, нападу Росії на наш український народ.
Україна стоїть. Україна бореться, хоча спливає кров’ю…
Ця війна кожного дня приносить нові рани. Пожинає нові смертоносні покоси. Кровопролитні бої ведуться на сході України: на Луганщині, на сході Харківської області, на Донеччині. Важкі бої ідуть теж біля героїчного міста-мученика Маріуполя і на півдні нашої Батьківщини.
Ми щоразу більше розуміємо, що це війна на тотальне знищення. Ми бачимо, як наші окупанти, ті, що захоплюють міста і села, знущаються із цивільного населення. Ба більше, намагаються заздалегідь руйнувати залізничні колії, дороги, якими можна було б евакуювати жителів із небезпечних ділянок. Вчора ми почули, що окупанти захопили і конфіскували для своїх потреб гуманітарний вантаж, який наші добровольці намагалися доставити до тих людей, зокрема на Херсонщині, що справді перебувають на межі голодної смерті.
Серед усіх тих жахіть війни кожен віруючий християнин запитує себе: як нам жити по-християнськи в таких обставинах? Ми знаємо, що головною заповіддю християнського життя є заповідь любові до Бога і ближнього. На тих двох заповідях, каже Христос, основується весь закон і всі пророки. За словами євангелиста Івана, «коли хтось каже: „Я люблю Бога“, а ненавидить брата свого, той не правдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, якого він не бачить» (І Ів. 4, 20).
Для того щоб «бачити», я вчора їздив до сумнозвісного містечка Буча, який є відкритою раною на тілі України. І там, стоячи над відкритою братньою могилою і споглядаючи понівечені бездиханні тіла, помолився за їх вічний спочинок. У тій молитві я питав: Боже, що означає любити Тебе і ближнього? І дивлячись на руки наших вбитих братів і сестер, зрозумів одну важливу річ. Любити ближнього означає відчувати свою спорідненість із ним, — відчувати, що ми всі є людьми, які належать до того самого людського роду, і що в цій братській могилі, де спочиває він чи вона, можу спочивати я…
Ми маємо спільне покликання, спільну долю. Як брати і сестри у Христі, належимо до одного людського роду. Любити ближнього означає усвідомлювати і переживати свою людськість, а відтак виявляти її.
Христос каже любити ближнього свого, як самого себе. Тому кожен християнин, незалежно від того, де живе на земній кулі, чи він італієць, чи німець, чи австралієць, бачачи звірства окупантів у Бучі, каже сьогодні: я — українець… Відчуваючи єдність у людському роді з тими безневинними жертвами, окупант тому й веде війну, щоб я і ти опинилися завтра в тій братській могилі.
Але любімо Бога, який є джерелом життя, а не смерті. Просімо нашого люблячого Бога, щоб ми, справді, відчували свою єдність із нашими братами і сестрами, щоб навіть вчилися любити ворогів. А любити ворога означає зупинити його вбивчу руку, забрати в нього зброю, не давати йому можливості вбивати. Просімо, щоб в обставинах ненависті і вбивства ми вміли любити Бога та свого ближнього і лишилися людьми.
Ми просимо: «Господи, дай вічний упокій невинно убієнним, тим, які загинули в різних частинах України, могили яких ще не відкриті. Боже, дай нам силу любити і любов’ю Твого Святого Духа побороти війну. Боже, зупини агресора, зупини цю війну і дай життя Твоєму народові. Благослови наше українське військо! Благослови нашу Батьківщину!».
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
