Звернення Глави УГКЦ у 48-й день війни, 12 квітня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні вівторок, 12 квітня, і Україна переживає вже 48-й день всенародного протистояння російській агресії, 48-й день смертей, розрухи, горя і сліз. Упродовж цього часу, зокрема впродовж остатньої доби, Україна героїчно борониться, Україна стоїть, Україна вчиться перемагати, Україна відчуває, що бореться в ім’я добра із злом, яке прийшло на її землю.
Цими днями ми бачили великі злочини окупанта на нашій землі і протягом кількох остатніх годин це зло продовжує нищити нашу землю. Тяжкі бої ідуть довкола Харкова, на Донбасі, на півдні нашої Батьківщини. Але найбільшим нашим болем є місто Маріуполь. Мер Маріуполя повідомив, що за офіційним даними загинуло близько 10 тисяч мирних людей. І це тільки в одному місті на півдні України… Це місто-герой, місто-мученик борониться і є символом незламності нашої Батьківщини.
У таких обставинах багато хто питає: як нам жити? Як віднайти орієнтири серед темряви ночі війни? Відповідь на цей крик душі за сенсом життя в умовах воєнного лихоліття дає нам Боже слово. Псалмоспівець Давид, успішний воєначальник, каже нам: «Боже, Твій закон, Твоє слово є світлом на стежках моїх». Тому цими днями ми роздумуємо над Десятьма Божими заповідями, над осердям Божого закону, який є за своєю суттю правилами виживання, дорогою життя серед пустелі смерті.
Сьогодні я б хотів роздумувати над серцевиною Божого закону, заповіддю, яка каже: «Не убий!». Ми знаємо, що сьогодні в Росії, якщо хтось стоїть під храмом із надписом цієї заповіді, то може бути заарештований.
Як виконувати цю заповідь в умовах війни? Ми знаємо, що Божий закон є вічний, немає таких обставин, які б могли його скасувати. І навіть серед війни Божа заповідь «Не убий!» — це орієнтир, світло для наших стежках. Ми бачимо, що саме під час війни ми починаємо розуміти цінність людського життя. Адже все ми зможемо відбудувати, відновити і порятувати, окрім втраченого людського життя. Тому знову і знову ми всі разом, як народ, маємо докласти всіх зусиль, щоб рятувати людське життя, щоб зупинити вбивчу руку нападника і, навіть боронячись, шанувати Божу заповідь «Не убий!».
Цими днями нас усіх потрясла історія маленької чотирирічної дівчинки з Маріуполя, Кіри Чебенко, яка зі своєю мамою врятувалася з цього місця смерті на українській землі. Дівчинка розповідає, як вона наступила на вибуховий пристрій і що він вибухнув. Дитина дивом залишилася живою і описує, що довкола неї було багато крові…
Ми сьогодні молимося до нашого Бога, який є джерелом життя. Боже, допоможи нам в Україні зупинити війну. Навчи всіх людей не убивати, навчи нас розуміти, що Твій закон каже нам: «Ось кладу перед тобою добро і зло, життя і смерть — вибери добро і живи». Хай сьогодні на цьому роздоріжжі людство зробить свій вибір. Хай всі, хто вибирає життя, відчують, що мають обов’язок підтримати Україну. Боже, благослови наш народ, наше військо. Рятуй від смерті Твоїх дітей. Боже, благослови Україну.
Благословення Господнє на вас, Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
