Звернення Глави УГКЦ у 64-й день повномасштабної війни, 28 квітня 2022 року
Христос Воскрес!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні 28 квітня 2022 року, і український народ уже 64-й день бореться, стоїть, захищає свою Батьківщину в цій всенародній борні проти російського агресора.
Остання доба була дуже тяжка для України. Потерпають від російської окупації Донецька, Луганська та Херсонська області. Ворог постійно обстрілює Миколаїв і Харків. Ідуть важкі бої на Донеччині, Луганщині, Миколаївщині та в Запоріжжі.
Незважаючи на щоразу більші атаки ворога, Україна стоїть, Україна бореться. Наше українське військо героїчно обороняє свою землю, а весь народ підтримує наших захисників, нашу владу, усіх тих, які сьогодні готові на різних фронтах, у різних видах діяльності захищати Батьківщину.
У такий скрутний, тяжкий час великої боротьби, війни великої інтенсивності продовжуємо роздумувати над Блаженствами, які проголосив у своїй Нагірній проповіді Господь наш Ісус Христос. У цей пасхальний період ми відчуваємо, що Христове воскресіння торкається кожного з нас, що зародок Небесного Царства, воскресіння, вічного життя ми носимо в собі як благодать Хрещення. Саме в цьому контексті Блаженства та глибокий зміст нашого християнського життя, який через ці заповіді відкриває Христос, по-особливому стають нам близькими і зрозумілими.
Христос каже своїм учням: «Блаженні тихі, бо вони успадкують землю». Про що йдеться? Яку тихість, або лагідність, Христос проголошує як блаженство для людини? Очевидно, що йдеться не про якийсь лише людський сентимент або почуття чи просту сором’язливість… Ідеться про плід чесноти покори. Бути тихим, як один із видів блаженства, означає бути в чомусь дуже подібним до нашого лагідного і тихого Спасителя. Про Нього апостол Павло пише таке: «Він, перебуваючи у Божій природі, не вважав за непорушний привілей свою рівність із Богом, а применшив себе самого, прийняв вигляд слуги, явився подібним до людини, упокорив себе самого, став слухняним аж до смерті, і то смерті хресної. Тому Бог вивищив його, дав йому ім’я, що є понад усяке ім’я, щоб іменем Ісуса усяке коліно приклонилося і на небі, і на землі, і під землею і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця».
Отож, ця тихість, лагідність нашого Спасителя виявляється в Його служінні людині, у Його позиції слуги, який прийшов із небес для того, щоб нам послужити. Така дорога упокорення і приниження створює для людини внутрішній простір, робить її здатною прийняти Божі дари, зокрема дар воскресіння і вічного життя, навіть більше, робить її здатною пізнати правду про себе.
Гордість — це певна ілюзія про себе, про свої можливості, походження. Натомість тихість, лагідність як блаженство розкриває нам правду про самих себе, про наше походження. Каже, що ми, прийнявши Таїнство Хрещення, є Божими доньками і синами, які мають спадок. Тому каже Христос: «Блаженні тихі, бо вони успадкують, унаслідують землю». Цю землю Господь наш Творець і Спаситель дарує нам як спадок від Отця для синів і дочок.
Сьогодні ми бачимо, як ворог масово виганяє синів і дочок України. Буквально вчора офіційні джерела російської сторони проголосили, що Росія вигнала, депортувала з України вже більше ніж мільйон громадян України, з яких майже двісті тисяч — це діти.
Люди, вигнані зі своєї землі, діти, які позбавлені свого спадку землі, стають чужинцями, вигнанцями на тій землі. Але Господь Бог каже: «Блаженні тихі, бо вони успадкують землю».
Ми сьогодні просимо: «Господи, дай нам відкрити в наших серцях Твою силу, благодать, Твій спадок. Дай нам покору, щоб знати правду про себе, а відтак бути здатними прийняти те, що Ти нам даруєш. Бо ми знаємо, що нашу землю, нашу Батьківщину, нашу державу Ти дарував нам як наш спадок. Тому ми хочемо бути як Ти — тихими, лагідними, щоб справедливо, за Божим правом, успадкувати землю, яку Ти, Отче Небесний, хочеш нам подарувати».
Боже, благослови Україну! Боже, рятуй її дітей, бо вони Твої доньки і сини! Боже, скріпи наше військо, яке охороняє нас від смерті, що несе нам ворог! Боже, благослови Україну!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
