Звернення Глави УГКЦ у 67-й тиждень повномасштабної війни, 28 травня 2023 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Україна переживає вже 67-й тиждень великого, повномасштабного вторгнення російського агресора на мирну українську землю. Знову багато болю, крові, а також поту проливають українці, щоб захистити Батьківщину, щоб допомогти тим, хто опинився в нагальній потребі, щоб послужити найслабшим. Ми сьогодні вкотре хочемо, щоб голос з України прозвучав на весь світ, щоб усі почули і зрозуміли: Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Упродовж останнього тижня в нашій Церкві відбулася важлива і цікава подія — чергова сесія Постійного Синоду Єпископів нашої Церкви, яка цього разу проходила в місті Вроцлав, що на Заході Польщі. Ми готуємося до великого Синоду Єпископів нашої Церкви, центральною темою якого буде душпастирська опіка наших емігрантів та біженців.
Ми не даремно обрали місто Вроцлав. Як відомо, у Польщі перебуває три мільйони українських біженців, а місто Вроцлав та його околиці сьогодні налічують близько 300 тисяч українців, які з тих чи тих причин опинилися на терені Польщі. Можна сказати, що кожен третій мешканець Вроцлава є або вихідцем з України, або пов’язаний з Україною, із нашим народом і, зокрема, з нашою Церквою. Тому, намагаючись зрозуміти на загальноцерковному рівні, як послужити нашим біженцям, ми обрали це польське місто як надзвичайно важливий контекст таких роздумів.
Ми мали зустрічі з мером Вроцлава, із місцевим воєводою — очільником місцевої і територіальної громади західних земель Польщі, із місцевим архиєпископом Римо-Католицької Церкви, а також головою єпископату Польщі, архиєпископом Познані. Отож ми намагалися бути з нашим народом, слухати його голос, а відтак бути його голосом перед органами місцевої влади та місцевою Церквою. Відтак бажали зрозуміти, як нам разом здійснювати наше служіння.
Зауважу, що члени нашого Постійного Синоду — це єпископи не тільки з України, а й з інших країн. Зокрема, це владика Володимир Ющак, наш єпископ Вроцлавсько-Кошалінський, який ширше розповів про їхній досвід душпастирства для наших емігрантів. Крім того, членом Постійного Синоду є владика Богдан Дзюрах із Німеччини, який нам повідомив, що лише в Німеччині сьогодні є 1 мільйон 100 тисяч українських біженців. І ми сьогодні думаємо, скільки нам потрібно священників, щоб забезпечити таку кількість наших людей у Польщі та Німеччині належною душпастирською опікою. Однак, зустрічаючись з українцями, ми щоразу їх просили мріяти про майбутнє і про Україну, — про те, що, перебуваючи тимчасово за межами рідної землі, вони мають здобути відповідні навички, досвід, широту горизонтів особистого світогляду, щоб потім повернутися додому і відбудовувати Батьківщину з руїн.
Щиро дякуємо всім добрим людям із різних країн, зокрема європейських, які з прихильністю поставилися до болю українців і відкривають перед ними свої серця, домівки та храми. Дякуємо за те, що вже сьогодні тут, у Вроцлаві, відчутно, що кується майбутнє України — відродженої, відбудованої.
Сьогодні ми, українські єпископи, шукаємо друзів, створюємо широку міжнародну коаліцію на підтримку Батьківщини і, очевидно, щоразу молимося за наших військових, за хлопців і дівчат на фронті. Ми думаємо про те, як допомогти долати гуманітарну кризу, яку спричиняє війна, як лікувати тих, кого ця війна калічить.
Нехай Господь Бог благословить усіх нас! Нехай дає нам сили разом працювати в ім’я кращого майбутнього Батьківщини! Ми сьогодні просимо: Боже, благослови нашу Батьківщину, благослови синів і дочок нашої землі, які опинилися в різних країнах земної кулі, але сумують і плачуть за Батьківщиною! Боже, поверни дітей України назад додому! Нехай Боже благословення, Отця, і Сина, і Святого Духа, спочиває над усіма нами.
