Звернення Глави УГКЦ у 68-й день повномасштабної війни, 2 травня 2022 року
Христос воскрес!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні 2 травня 2022 року, і наш народ переживає вже 68-й день цієї жахливої війни.
Україна бореться! Україна стікає кров’ю, але перемагає!
В останній день та останню ніч на наших землях ведуться жорстокі бої. З інформації, яку дає нам Українська Держава, дізнаємося, що ворог продовжує наступальні дії майже на всьому фронті на Донбасі, зокрема в Донецькій області. Під постійними обстрілами перебуває Харків. Продовжуються ракетні атаки на різні українські міста і села Україні, зокрема на сході та півдні нашої країни.
Та незважаючи на цей великий військовий тиск, наш народ віднаходить у собі силу, щоб протистояти цьому ворогові. Адже ми відчуваємо, що ми морально сильніші. Ми боронимо свою землю. І той, хто справді бореться за правду, за мир — завжди має перевагу, навіть над тим ворогом, який володіє більшою кількістю людських ресурсів і зброї.
Цей тиждень ми літургійно переживаємо ще подію зустрічі переляканих учнів із воскреслим Христом, який до них приходить. І ми, молячись за мир в Україні, чуємо слова самого Спасителя про дарування миру своїм учням: «Мир вам!»
Сьогодні хочу роздумати над євангельським блаженством, яке якраз і говорить про цей Христовий мир: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться». Тепер ми багато чуємо про миротворців… Але про яке творення миру йде мова?
Дехто нині думає, що миротворець — це той, хто шукає компромісу, а мир — це своєрідна угода про ненапад або компроміс у певній формі. І коли хтось обстоює певну об’єктивну істину, його вважають небезпечним для миру, тому що він може не погоджуватися, не йти на компроміс із позиціями інших співрозмовників чи, можливо, тих, які хочуть домовлятися будь-яким коштом.
Про яких миротворців каже нам Христос і про що взагалі говорить нам це євангельське блаженство? Мир (євр. шалом), що його дарує Христос, не настає внаслідок компромісу, людських міркувань і договорів. Він є синонімом поняття повноти життя та істини, — повноти, до якої покликана людина, віруючи у воскреслого Христа. Про самого Ісуса каже нам апостол Павло: «У Ньому спочиває вся повнота божества. І лише той, хто примирюється з Богом, стає причасником цієї повноти». Навіть більше, отримуючи від Христа Його Божий мир, ми стаємо носіями цієї повноти.
Тому наступним жестом після цього привітання є дарування миру. Христос дихнув на апостолів Духом Святим і сказав: «Приміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи, відпустяться, кому затримаєте — затримаються». Справжній миротворець є людиною, яка примирена з Богом і в собі носить Христовий мир, що перевершує будь-яке розуміння, будь-які людські калькуляції. І тому він назветься Божим сином, отримавши те усиновлення як дар Святого Духа.
Ми сьогодні в Україні посилено молимося за мир. Проте ми розуміємо, що не можна йти на компроміс із дияволом, із злом. Бо такий компроміс краде справжній Христовий мир. А ми хочемо бути носіями Божого миру, миротворцями, щоб у Христі всі люди були примирені між собою, а відтак з Господом Богом.
На закінчення кожної нашої розмови ми завжди ділимося Христовим благословенням. Часто просимо благословення у священика, єпископа. Те благословення, яке Церква несе з єрусалимської горниці, із першої зустрічі з воскреслим Христом, є Христовий мир, отой Дух Святий, який спочиває на спільноті апостолів. Благословляючи Божий народ, єпископи та священники, передають той подих Духа Святого, який тоді дванадцять апостолів отримали від свого воскреслого Вчителя. Саме той Дух несе миротворіння, робить нас миротворцями.
Прийміть це Боже благословення від воскреслого Спасителя. Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
