Звернення Глави УГКЦ у 69-й день повномасштабної війни, 3 травня 2022 року
Христос воскрес!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні вівторок, 3 травня 2022 року, і український народ уже 69-й день відбиває щоденні атаки і наступ російського агресора.
Наш народ спливає кров’ю… але обстоює незалежність Батьківщини. На сході та півдні України йдуть запеклі бої. Інтенсивність цих боїв навіть важко порівняти з якимись іншими подібними обставинами після Другої світової війни. Великі військові втрати несе як одна, так і інша сторона, однак ворог, на жаль, не відмовляється від спроб наступу на Україну, щоб загарбати нові українські землі.
Але Україна обороняється і робить це доволі успішно. Ми молимося до Господа Бога, щоб Він своєю силою захистив Україну.
Цієї ночі було завдано нового ракетного удару по Одещині та Дніпропетровщині. Ракетний тероризм продовжується… Ми всі молимося за евакуацію мирних людей із Маріуполя і дякуємо Богові за кожну врятовану людину. Однак відчуваємо, що це тільки початок. Тих людей, які чекають на порятунок, є ще десятки тисяч… у відомій на весь світ «Азовсталі».
Але Україна стоїть. Україна бореться і дивує світ.
Сьогодні я хочу роздумати над ще одним євангельським блаженством, яке ми в Україні цими днями особливо глибоко переживаємо. Каже Христос: «Блаженні переслідувані за правду, бо їх є Царство Небесне». Це блаженство перегукується з першим блаженством про вбогість духу. Бо і тому, і в тому мовиться, що, хто переживає це блаженство, його є Царство Небесне.
Про яку правду йдеться в тому блаженстві, яке каже, що блаженні переслідувані за правду, або істину? Очевидно, що мова йде не про якесь особисте переконання стосовно певної дійсності. Тієї Істиною, яка робить нас блаженними, коли нас за неї переслідують, є сам Господь Ісус Христос, що каже сам про себе: «Я є Істина, Дорога і Життя». Якраз у Його Воскресінні ця Істина дарується нам, кожній людині, як істина нашого життя в Христі. Для християн Істина — це не щось, а хтось. Еталоном, змістом нашого життя є для нас Син Божий, який спочиває в кожному, хто вірує в Нього. Каже Христос: «Хто любить Мене, заповіді Мої зберігає, того Мій Отець полюбить, і Ми прийдемо до нього, і закладемо оселю в ньому». Це євангельське блаженство каже, що, згідно з Божим задумом, людина створена як храм Святого Духа, як богоносна істота. Ми покликані носити в собі єдиного Бога у трьох особах. Як в Ісусі Христі спочиває повнота божества, так до носіння цієї повноти покликаний кожен із нас. І блаженні ми, коли нас переслідують не за якісь наші провини, приватні переступи чи злочини, а саме за те, що ми є носіями Пресвятої Тройці. Бо кожне таке переслідування виявляє те, що ми носимо у своєму нутрі, у своїй істоті.
Тому ми сьогодні в Україні просимо: «Отче, Духу Святий, Сину єдинородний, спочивай у нас. І ми, люди, які віруємо в Тебе, готові свідчити Тебе навіть ціною переслідувань, які готує ворог для усіх нас».
Переслідувані за Правду — це ті, що мають відвагу її проголошувати, не відрікаються від неї перед могутніми світу цього, не здатні проміняти її на якісь меркантильні інтереси чи на пошук звичайного куска хліба.
Сьогодні Україна вмирає за Істину. Україна проголошує ту Істину, якої навчали нас наші апостоли Кирило і Методій, яку ми отримали у водах Хрещення святого князя Володимира тут, у Києві, на Дніпрі.
Нехай ця Істина буде життєдайною для нас. Ніхто не може сказати, що вже збагнув і пізнав її. Кожен із нас покликаний до неї стреміти. Якраз зростання в Істині робить нас блаженними. Нехай це блаженство у світі постправди буде закликом і завданням кожної людини, яка вірить у Христа.
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
