Звернення Глави УГКЦ у 73-й день повномасштабної війни, 7 травня 2022 року
Христос воскрес!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні субота, 7 травня 2022 року, і Україна переживає вже 73-й день жорстокої війни.
Знову на сході та півдні України йдуть дуже жорстокі, високої інтенсивності бої. Далі ведеться боротьба за Маріуполь, який героїчно стоїть. Хоча вдається евакуювати певну кількість цивільних людей, але трагедія Маріуполя продовжує розгортатися на очах усього світу. І наші особливі молитви за тих, які реально можуть врятувати життя в цьому обложеному місті, що сьогодні перебуває вже в стані голоду. Справді, голод стає одним із інструментів війни, який ворог застосовує, зокрема, проти мирного населення.
Героїчно обороняється наш Харків. Українське військо починає відсовувати російські війська від міста на відстань, з якої артилерією вже неможливо буде його обстрілювати. Тому сподіваємося, що обстрілів нижче від міста може поменшати, і молимося за захисників Харкова.
Однак, незважаючи на цей величезний тиск, на війну високої інтенсивності, на втому, яка виникає від такого довгого протистояння, від великих ран і жертв, особливо серед цивільного населення, Україна стоїть, Україна бореться. І рішучість захищати Батьківщину з кожним днем тільки зростає.
Сьогодні я б хотів роздумати над одним питанням, яке часто ставлять духовним людям упродовж останніх двох місяців. Звідки взяти сили, щоб вистояти? Звідки взяти сили, щоб можна було так довго боронити Батьківщину? Християнська традиція досвіду духовної боротьби каже, що сил для протистояння злу нам додають, хоч це й дивно, добрі діла.
Злі вчинки, гріхи нищать людину, руйнують її духовно, морально, навіть психологічно. І поганий вчинок, злочин завжди залишає гіркий присмак у серці людини, а потім усе життя їй докоряє сумління. Натомість добрі діла будують людину, ба більше, лікують рани, загоюють те, чого, можливо, завдали якісь інші види людської діяльності. Добрі вчинки людини необхідні для духовної гігієни, для того щоб ми могли духовно, морально, психологічно вистояти в боротьбі зі злом. Такі вчинки завжди залишають по собі відчуття задоволення і радості, навіть тоді, коли ми в момент їх виконання не відчуваємо таких емоцій. Але що більше часу минатиме, то більше ми будемо гордитися власними добрими ділами, зокрема коли вони стосуються ближнього. Саме на такі вчинки милосердя стосовно ближнього, які можуть поповнити наші духовні сили і зробити великий внесок у перемогу України, хочу звернути вашу увагу.
Катехизм нашої Церкви називає сім діл милосердя для душі і сім діл милосердя для тіла ближнього. Почнімо сьогодні з першого діла милосердя для тіла ближнього, яке всім нам добре відоме — голодного нагодувати.
Ми бачимо, що війна спричиняє голод різної інтенсивності в різних частинах України. Сьогодні в різних наших парафіях: у Харкові, в Одесі, у Кропивницькому та в інших містах і селах України сотні чи навіть тисячі людей щодня приходять до наших храмів із проханням про шматок хліба. Нагодувати голодного стає одним із найважливіших гуманітарних викликів цієї війни, яка може спричинити глобальну продовольчу кризу, як це вже було неодноразово сказано.
Людина вміє годувати різних живих істот. Ми годуємо наших домашніх тваринок, селяни годують худобу. Проте нагодувати голодну людину — це щось цілковито інше. Посприяти тому, щоб вона знайшла кусок хліба, означає допомогти їй не тільки прожити день, а й зрозуміти, що Бог про неї дбає. Бо каже нам Боже слово: «Не хлібом єдиним живе людина, але всяким словом, яке виходить із уст Божих».
Тому в цей час війни ми мусимо подбати про те, щоб голодного нагодувати і, подаючи йому цю необхідну поживу, пошанувати його гідність, поцікавитися ним, подарувати йому своє слово. Бо кажуть, коли хтось наближається до людини з хлібом, а не несе Божого слова, той приходить із ще однією людською ідеологією.
Дякую всьому світові, який сьогодні збирає гуманітарну допомогу Україні. На тих пачках, які приходять до України з різних частин світу, можна прочитати багато слів підтримки і радості від того, що вони можуть взагалі робити те добре діло нагодувати ближнього. Це слова, які не лише дають земний хліб, а й передають людські, християнські цінності, що так потрібні для того, щоб ми всі сьогодні вистояли. Подбаймо про тих, хто сьогодні голодний.
Висловлюю щиру подяку, зокрема, Аргентинській єпископській конференції, яка буквально вчора завершила свою першу пленарію після довгої паузи, спричиненої коронавірусом, і від якої ми отримали величезну, колосальну підтримку. Уявіть собі: католицька Аргентина проводить збір пожертв, щоб рятувати людей в Україні, щоб нагодувати голодних. Дуже дякую християнам Аргентини, українській громаді, на чолі з владикою Даниїлом Козлинським за приклад доброго діла.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови українське військо! Боже, благослови добрих людей, які вміють чинити добрі діла і відчувають радість від того добра, яке з їхнього серця виходить до їхнього ближнього!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
