Звернення Глави УГКЦ у 73-й тиждень повномасштабної війни, 9 липня 2023 року
Блаженніший Святослав продовжує звертатися до всіх людей доброї волі зі зраненої України. У 73-й тиждень повномасштабної війни Глава УГКЦ подякував парафіям УГКЦ, де 500 днів триває безперервна молитва за Україну. Предстоятель розповів про вшанування жертв Волинської трагедії, яке у 80-ті роковини відбулося у Варшаві та Луцьку, а також про польсько-українське примирення.
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Ось минає в Україні вже 73-й тиждень повномасштабної військової агресії, війни, яку росія принесла на нашу мирну землю. Знову страждають наші міста і села, навіть ті, що лежать далеко від лінії фронту. Цього тижня здригалася українська душа, бачачи жахливі наслідки російських обстрілів на Сумщині та Харківщині.
Останніми днями мішенню ворожої атаки стало місто Львів, у яке влучили три з десяти випущених ракет. У центрі міста зруйновані людські оселі. Розбираючи завали, рятувальники знаходять нові жертви. Уже є десять загиблих.
Водночас переживаємо час особливого духовного подвигу України. Минає 500-й день великої трагедії. У багатьох парафіях нашої Церкви в Україні це 500 днів безперервної молитви: храми цілодобово відчинені, а люди ланцюжком молитви вдень і вночі стоять на сторожі перед Божим обличчям і моляться за свою Батьківщину, за наших дівчат і хлопців на фронті. Складаю сердечну подяку всім тим лицарям безперервної молитви, які своїми духовними крильми підтримують багатостраждальний український народ. Серед нашого болю ми хочемо сказати: Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Цими днями минають ще одні сумні роковини — 80-річчя трагедії, яка сталася на Волині. Обставини жорстокого протистояння між поляками і українцями в цій частині української землі болить до сьогодні як зраненим польським родинам, так і українцям.
Ми пережили особливий момент спільної молитви єднання і примирення у польській Варшаві та в українському Луцьку, прохаючи Господа Бога, щоб загоїв рани минулого, які болять і українцям, і полякам. Адже війна на десятиліття чи навіть на століття залишає глибокі рани в душі, у сумлінні цілих народів. Примиритися не означає підписати якусь декларацію, угоду, бо йдеться про примирення не думок чи ідей, а сердець, йдеться про зцілення ран. Ми просимо Господа Бога, щоб взаємне прощення, уділене й отримане, загоїло рани минулого у стосунках між Україною і Польщею. А нові рани, які принесла теперішня жорстока війна, ми разом гоїтимемо силою благодаті Духа Святого, мабуть, ще дуже довго після її завершення.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови наших дівчат і хлопців на фронті! Боже, утри сльози матерів, дітей і жінок, які плачуть! Боже, пошли свого Духа Святого як цілющий бальзам на рани України! Боже, благослови наш багатостраждальний народ Твоїм справедливим, небесним миром.
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
