Звернення Глави УГКЦ у 81-й тиждень повномасштабної війни, 3 вересня 2023 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Минає вже 81-й тиждень великої, повномасштабної трагедії — війни, яку російський колонізатор знову приніс на мирну українську землю. На всій лінії фронту йдуть важкі, кровопролитні бої, але для всіх сьогодні вже є очевидним, що Україна готова звільнити всі свої території. Наші сини і доньки крок за кроком ціною власного життя визволяють рідну українську землю.
Ворог продовжує обстрілювати наші мирні міста і села. Щодня гинуть цивільні люди, а наша Церква є поряд зі своїм народом, зцілює його рани, несе йому духовну опіку і розраду, годує голодних, намагається прийняти тих, які потребують прихистку в усіх частинах нашої Батьківщини.
Історичною подією цього тижня було те, що наша Церква синхронно з православними братами перейшла на новий стиль. Відтепер ми святкуватимемо нерухомі свята за григоріанським календарем. Вчимося по-новому жити і служити Богові та Україні. І сьогодні хочемо, щоб увесь світ почув, що Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Цими днями увага всієї нашої Церкви і світової громадськості прикута до важливої події. Сьогодні в Римі розпочинає роботу Синод Єпископів нашої Церкви. Це — найвищий орган управління нашої Церкви, найвищий церковний трибунал. Він є простором сопричастя нашої глобальної Церкви, бо на нього з’їжджаються наші єпископи з усього світу.
Ми приїхали до Риму з відчуттям великої надії, яку дарують три обставини. Насамперед кожна сесія Синоду — це особливий подих Святого Духа на життя Церкви. Зібравшись для щоденної праці, ми, владики, намагаємося також стояти перед Божим обличчям і запитувати: Боже, якою є Твоя воля щодо України, нашої Церкви, життя наших громад у різних країнах світу? Хочемо цю волю відчитати і втілювати в життя. Відчуваємо, що Господь Бог є з нами, а Його сила, благодать Святого Духа — це джерело справжньої надії.
Друга надія пов’язана з тим, що тут, у Римі, ми стали на п’єдестал, з якого можемо промовити могутнім голосом від імені України до всього світу. Зокрема, останніми днями весь світ починає по-новому відкривати для себе злочинне минуле російської імперії, починає чути переспів історії на українських землях з точки зору не окупанта і колонізатора, а поневоленого народу. Тому ми маємо промовити правду про наше минуле, про сьогодення і про нашу надію на майбутнє. І ми бачимо, відчуваємо, що увага всього світу прикута до нашої праці. Усі хочуть почути, що скаже Українська Греко-Католицька Церква від імені свого народу urbietorbi.
Третій вимір нашої надії — це можливість зустрічі зі Святішим Отцем Франциском. Ми знаємо, що Папа Римський є особливим майстром слухання і маестро жестів — глибоких, промовистих, спасенних. І ось він навіть збільшив час аудієнції для нашого Синоду, щоб слухати українських єпископів. Ми прагнемо промовляти від імені українців до серця Святішого Отця. Водночас очікуємо, що він вчинить стосовно нашого багатостраждального народу жест, який буде красномовнішим за сотні сказаних чи написаних слів. Отож ми в Римі сповнені надією на Бога, на Його присутність між нами і на Його силу, яку Він дарує Україні та нашій Церкві говорити від імені українського народу.
Ми просимо тут, біля гробу святого Йосафата та апостолів Петра і Павла: Боже, почуй молитву України! Боже, благослови український народ! Боже, благослови наших дівчат і хлопців на фронті, які захищають Батьківщину, і дай нам перемогу над несправедливим агресором! Боже, благослови Україну Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
