Звернення Глави УГКЦ у 84-й день повномасштабної війни, 18 травня 2022 року
Христос воскрес!
Дорогі у Христі брати і сестри!
Сьогодні середа, 18 травня 2022 року, і Україна вже 84-й день протистоїть російській навалі, яка нищить нашу землю, іде війною на наші міста, села і домівки.
З того, що ми можемо спостерігати, робимо висновки, що на фронтах відбувається якесь дивне сповільнення бойових дій. Україна успішно борониться, зупиняє ворожі атаки. І властиво, ворог не осягнув жодної військової цілі, яку поставив собі, вдираючись на наші землі.
Хоча інтенсивні бої продовжуються, зокрема на Луганщині та Донеччині, і ракетної атаки сьогодні вранці зазнала Дніпропетровщина, але Україна стоїть і бореться. Ми відчуваємо щоразу повніше, що Україна здатна вистояти в цій нелегкій, нерівній борні. Ми відчуваємо, що Господь Бог благословляє наше військо, бо ми за нього молимося. Він підтримує тих, які вміють любити Батьківщину та своїх найрідніших і перебуває там, де люди вміють допомагати одне одному у скруті та біді. Та Божа присутність робить нас непереможними.
Сьогодні я б хотів роздумати над ще одним ділом милосердя для душі ближнього, яке набуває особливого звучання в умовах війни, — кривду терпеливо зносити. Таке діло милосердя насамперед виявляє в любові до ближнього прикмети самого Бога. Бо це Бог є довготерпеливий. Це Він довго терпить і чекає, доки грішник навернеться і покається. Якби Господь Бог одразу карав якусь людську несправедливість і гріх, то, мабуть, хтось із нас вже не був би зараз серед живих. Божа довготерпеливість у любові дає можливість людині усвідомити свій стан, а відтак змінити поведінку. Господь Бог чекає, даючи людині можливість ставати кращою.
І очевидно, що в наших стосунках, зокрема в особистих, із найріднішими та найближчими, важливо не спішити відразу відповідати злом на зло, а вміти правильно переживати навіть такі обставини, які ми називаємо кризою людських стосунків, дати час ближньому, щоб він міг стати кращим. А наша любов, зокрема до тих, хто є поруч, до найрідніших, не повинна змінюватися відповідно до того, як до мене ставиться інша людина. Я люблю, ділюся тим, що є в мені, — ділюся любов’ю, яку Господь Бог мені подарував. І та моя любов, яка перевіряється в довготерпеливості, стає явною та діяльною і здатна змінювати іншу людину.
Тому довготерпеливість, здатність чекати в любові на навернення іншого, подібна до часу одужання. Бо кожен лікар, лікуючи хворого, повинен дочекатися його одужання, яке не може настати відразу.
Нехай Господь Бог допоможе нам, зокрема в умовах війни, любов’ю до ближніх гасити конфлікти, які виникають в наших сім’ях, парафіях і спільнотах. Ця довготерпеливість у любові, як вияв Божої довготерпеливості, стає великим скарбом для тих, хто вміє любити.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови українське військо! Боже, благослови нашу народну довготерпеливість! Боже, дай нам, виявляючи довготерпеливість, зростати у Твоїй любові, щодня ставати сильнішими в протистояти несправедливості. Боже, вияви свою любов на українських дітях. Нехай Господь Бог віддасть сторицею людям, які підтримують сьогодні тих, кому найважче.
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
