Звернення Глави УГКЦ у 87-й день повномасштабної війни, 21 травня 2022 року
Христос воскрес!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні субота, 21 травня 2022 року, і Україна переживає вже 87-й день цієї російської агресії.
Не припиняється війна… Продовжуються активні бойові дії по всій лінії фронту, від Харківщини аж до Азовського і Чорного морів. Ведуться сильні бої на Луганщині та Донеччині. Ворог наносить ракетні удари по тих місцях України, де є відносно спокійне життя, зокрема йдеться про Дніпропетровщину та Полтавщину, постійно обстрілює Миколаїв та Одесу.
Але Україна стоїть. Україна бореться. Україна перемагає, зокрема перемагає зло та всіх тих, що є його носіями, і тих, що хочуть поширити його в Україні та світі.
Продовжується потік біженців, які змушені покидати свої домівки. Ці внутрішні рухи населення України зазнали змін, бо сьогодні найбільш небезпечні місця покидають найбідніші люди, які раніше не мали чим і куди виїхати. Вони здебільшого залишаються на півдні та в центрі Україні, довкола нашого Києва, і ми шукаємо можливих засобів, як цим людям послужити, як їх прийняти, нагодувати…
Нині ведеться боротьба не тільки на фронті. Іде боротьба за нашу економіку, щоб українська чорноземна земля могла нагодувати своїм хлібом не тільки наш народ, а й увесь світ. Україна не лише бореться, вона працює, служить, стоїть і молиться, довіряє життя кожного потребуючого, наших військовослужбовців, світу — у руки Божі.
Сьогодні розпочинаємо роздуми над другою частиною Катехизму, вчення нашої Церкви, щоб ми могли гідно пережити лихоліття війни. Поговоримо про так звані чужі гріхи.
Гріх — це завжди біда, рана, початок завмирання людини в цьому земному житті і небезпека для її вічного щастя. Ми називаємо гріхом те, що свідомо і добровільно робить людина як учасниця зла і смерті. Гріх — це добровільне порушення Божої заповіді, перестороги.
Довкола тих міст і сіл, у яких побував ворог і з яких ми його вигнали, ми бачимо надписи «Обережно, міни!». Ці надписи попереджають нас про небезпеку, яка чигає на наше життя. Так само, коли Церква попереджає нас про небезпеку гріха, турбується про наше духовне життя і здоров’я, про наше вічне щастя.
У сучасному світі, у якому підкреслюється відокремленість однієї людини від іншої і панує крайня індивідуалістична культура, існує лише особиста відповідальність за вчинки, немає колективної відповідальності за якісь дії. Тому говорити сьогодні про чужі гріхи доволі складно, адже гріх — це щось суто особисте. Проте є вчинки або бездіяльність людини, внаслідок яких вона стає співучасницею злочину іншої людини. Про таку небезпеку мало говорять, але вона постійно на нас чигає і загрожує не тільки миру на землі, а й нашому вічному щастю в небі.
Перший у списку чужих гріхів — наказувати грішити, спонукати до гріха. Ми бачимо, що під час війни ворог дає багато злочинних наказів. Той, хто наказує іншому вбивати, ґвалтувати, стає вбивцею і ґвалтівником. Той, хто посилає військо вбивати людей в іншій країні, стає особисто відповідальним за зло, яке наказав вчинити іншому.
Нехай Господь Бог захоронить усіх нас від зла, від гріха, щоб ми ніколи не були причиною ран і страждань інших. Як християни, ми покликані ділитися добром зі своїми ближніми.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови дітей української війни! Боже, порятуй усіх тих, які потрапили в лабети несправедливого агресора і є в небезпеці смерті! Господи, дай відвагу не виконувати злочинних наказів, чи то військовим, чи то цивільним, будь-якій особі! Боже, наверни до праведного життя і покаяння всіх грішників і помилуй усіх нас!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
