Звернення Глави УГКЦ у 94-й тиждень повномасштабної війни, 3 грудня 2023 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Минає вже 94-й тиждень великої війни, яку російський загарбник приніс на мирну українську землю. Не зменшується інтенсивність бойових дій на всій лінії фронту. Ворог намагається нищити наші міста і села. Б’є по мирних мешканцях.
Цього тижня нас сколихнула звістка про удар багатьма ракетами по маленькому містечку Покровськ, що на Донеччині. З-під завалів діставали цілі родини. Чудом врятували шестимісячне немовля: батько на руках виніс закривавлену дитину.
Незважаючи на те, що вже зима, в Україні випав сніг і температура повітря опустилася нижче від нуля, український народ стоїть у цій борні. Кожна хвилина браку електроенергії, тепла завдає нових страждань нашому народові. Але попри всі негоди, біль і кров, Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Цього тижня ми пережили в Києві, у центральному залі Національного меморіалу жертв Голодомору, особливу подію. Відповідно до рішень комітету для вшанування пам’яті блаженного священномученика отця Омеляна Ковча, ми вручили нагороди цього праведника нашої Церкви і нашого народу особливим лауреатам. Серед них — польський народ, не політики, влада, а звичайні люди, які відкрили свої серця, домівки та віддали останню копійку зі своїх кишень, щоб підтримати братів і сестер в Україні.
Ми вшанували військових капеланів із різних Церков, навіть різних релігій, які сьогодні втілюють місію отця Омеляна Ковча. Цей священномученик свого часу був капеланом Української галицької армії. Він зміг залишитися людиною навіть у концтаборі, де серед нацистського пекла бачив Бога. Так само серед пекла війни діють наші військові капелани. Ми складаємо подяку Господу Богу за те, що вони підтримують українське військо.
Цього тижня, 6 грудня, Україна відзначатиме День українського війська. Це особлива нагода, щоб виявити повагу до всенародного воїнства, яке ціною власної крові та свого життя захищає наше майбутнє. Ми живемо лише через те, що хтось за нас віддав своє життя. Тому з таким болем у серці українців відгукуються різного роду намагання політиків, дипломатів, — чи в Україні, чи за кордоном, — які, сидячи у своїх теплих кабінетах, розмірковують про те, як нині має воювати українське військо, а ще більше, коли біль народу перетворюється на предмет торгів, дипломатичних, політичних та навіть економічних. З огляду на таку маніпуляцію справжнім патріотизмом воїнів, які віддають життя за Батьківщину, сьогодні ми кажемо «ні» всім тим, хто хоче заробляти на війні. І закликаємо: підтримаймо разом українське військо! Ми вдячні нашим волонтерам з України й усього світу, які роблять все для того, щоб рятувати життя наших військовослужбовців. Ми вдячні тим, хто цього тижня привіз до України соту карету «Швидкої допомоги», яка рятуватиме життя наших захисників.
Шостого грудня ми також святкуватимемо день Святого Миколая, Миро-Ликійського чудотворця. Цей святий є для нашої малечі, молоді та людей старшого віку втіленням справжньої, діяльної Божої любові. Тож зробімо цього дня разом бодай одне добре діло, щоб підтримати, надихнути, врятувати того, кому сьогодні важко. Хай святий Миколай знову завітає до наших діточок, сиріт, в’язнів. Хай завітає до наших воїнів, які на передовій цього вечора молитимуться до нього, зі світлом надії, що добро завжди перемагає.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови наших дівчат і хлопців на фронті! Боже, напоуми могутніх світу цього, щоб вони працювали для своїх народів, щоб робили все для того, аби не лилася кров і не плакали матері. Святий Миколаю, прийди до нас як вияв Божої любові до багатостраждального українського народу і разом з нами випроси для нас, нашої землі й держави благословенного, справжнього Божого миру.
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
