Звернення Глави УГКЦ у 99-й день повномасштабної війни, 2 червня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні четвер, 2 червня 2022 року, і Україна переживає вже 99-й день цієї великої, кривавої війни, яку росія веде проти українського народу та нашої держави і яку світ називає війною випаленої землі.
Важкі бої ведуться на всій лінії фронту, особливо важкими вони є на Луганщині, де мужньо борониться Сєвєродонецьк. Обстрілів зазнають мирні міста і села на півночі нашої Батьківщини, зокрема на Сумщині, Чернігівщині та Харківщині. Знову під обстрілами опинився наш Миколаїв. Українських людей масово виселяють з окупованих територій на півдні України. Під ракетними ударами вчора була Львівщина, підніжжя наших славних Карпат.
Але Україна стоїть. Україна бореться. І Україна сьогодні святкує свято Вознесіння Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, яке є одним із найбільших дванадцяти християнських свят у році.
Наша Церква сьогодні співає так: «Сповнивши промисел що до нас і об’єднавши все земне з небесним, вознісся Ти у славі, Христе-Боже наш». Святе Євангеліє цього свята нам розповідає, що коли після Воскресіння Христос знову пішов до своїх учнів, сказав їм: «Мир вам!». Показав їм свої руки й ноги і промовив: «Не бійтеся, це Я!». А відтак відкрив їм завдання, яке випливає з Його Воскресіння і Вознесіння на небо: «Бо так треба було, щоб Він страждав, воскрес із мертвих і щоб у Його ім’я апостоли проповідували покаяння на відпущення гріхів усім народам… І ви свідки цього. Не відлучайтеся з Єрусалиму, аж поки не одягнетеся силою з висоти».
Свято Вознесіння, з одного боку, показує нам повноту місії самого Ісуса Христа, посланця Отця до людського роду. Христос прийшов як людина, воплотився, помер і воскрес, щоб відкрити людям можливість отримати прощення гріхів. Але вознісшись на небо, Ісус обіцяє ще одного посланця, Утішителя, Духа Святого, який буде тією силою, якою апостоли зодягнуться з висоти.
Тому від свята Вознесіння Господнього починається десять днів очікування приходу до нас, присутності між нами третьої Божої особи — Святого Духа. У нашій Церкві з давніх-давен, але в оновленій традиції, тих десять днів між Вознесіння і Зішестям Святого Духа Святого називаються Декадою місійності. Ми щодня молимося, слухаємо Боже слово, щоб здійснити нашу християнську місію в цьому світі та особисту життєву місію.
Цього року Декада місійності, мабуть, буде особливою, бо припадає на час війни.
Я сьогодні хочу запросити вас пройти цією дорогою Декади місійності в молитві та роздумах. Бо кожен із нас, отримавши дар віри, має завдання, покликання тією вірою ділитися, а отже, має долучитися до місії Церкви, проповіді Святого Євангелія в сучасному світі.
Розпочинаючи нині Декаду місійності, поставмо перед собою два запитання. Що означає молитися за Україну в час війни? У чому полягає молитва за перемогу України в цій кровопролитній війні?
Перше питання, що означає молитися за Україну в час війни, стає нам зрозумілим у світлі Христового Євангеліє і змісту сьогоднішнього свята.
Ми, українці-християни, маємо здійснити ту місію, яку Бог дарує нашій Батьківщині і нашій Церкві. Ми є свідками воскресіння Христового, тому що наша Церква, як Спаситель, пережила страждання, смерть, а відтак воскресіння у славі після падіння комуністичного режиму. І ми повинні бути свідками і проповідниками цього воскресіння Христового, — проповідниками перед усіма народами дару покаяння, що означає примирення з Богом.
І молитися за Україну — це молитися за те, щоб ми, усі її діти, були здатними здійснити нашу місію, щоб ми були зодягнені силою з висоти для того, щоб, як християни, були носіями світла правди Божого слова, щоб, навіть коли доля розсіює нас по всьому світу, пішли, як колись апостоли, аж до краю землі проповідувати Христове Євангеліє, щоб ми ділилися своєю вірою всюди, де ми є, чи то в Україні, чи на різних континентах світу.
А що означає молитися за ворогів? Той мир, який звістує і дарує Христос своїм учням після Вознесіння, означає відновлення первісної Божественної гармонії, первісного Божого задуму щодо свого створіння. Бо мир — це щось більше ніж відсутність війни. Мир — це відновлення Божої мудрості, виявленої у створеному світі. І молячись за перемогу над ворогами, ми молимося за перемогу над усіма тими, що йдуть проти того Божого задуму, насамперед над дияволом і його слугами, а відтак над тими, хто не дозволяє здійснити кожному з нас Богом дану місію, забираючи в нас життя, свободу, домівку і нашу землю. Але ми молимося і за те, щоб диявол не перешкодив здійснити ту місію нашій Церкві, нашому народові.
Тому ми сьогодні кажемо: «Боже, пускаємося сьогодні в дорогу очікування Духа Святого, очікуємо Твоєї сили, у яку Ти зодягнеш нас з висот». Ми хочемо ділитися нашою вірою з усіма народами. Ми хочемо бути проповідниками покаяння на відпущення гріхів і примирення, передусім примирення з Тобою. Як Церква, як народ, ми хочемо здійснити свою життєву місію, хочемо перемогти зло, ворога, який не дає Твоєму задумові здійснитися в нашому житті.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови українське військо! Боже, благослови Твоїх дітей, збери їх усіх у Твою єдину, святу, соборну і апостольську Церкву. І дай нам сьогодні горіти духом місійності та проповіді Твого Божественного Євангелія.
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
