Коломийська єпархія

Опис

Коломийська єпархія — греко-католицька єпархія у південній Галичині. До складу єпархії входять території семи районів Івано-Франківської області: Коломийського, Верховинського, Городенківського, Косівського, Надвірнянського, Снятинського, Тлумацького. Загальна площа єпархії складає 6 095 км² та охоплює 376 населених пунктів. Межує Коломийська єпархія із Мукачівською єпархією свого права на заході, із Івано-Франківською архиєпархією — на півночі, із Бучацькою єпархією — на північному сході, із Чернівецькою єпархією — на сході та із Марамурешською єпархією (Румунія) — на південному заході.

В єпархії близько 240 тисяч вірних, які об’єднані у 280 парафіяльних громад. У їх власності — 212 церков. З них: 118 — збудованих до 1990 року, 43 — збудовані після 1990 року, 47 — у стані будівництва, 4 — реконструйовані, 25 — каплиць, що сповнюють функції парафіяльних церков.

У спільне користування (з православними) передано 68 церковних споруд. Але фактично почергові богослужіння існують у 5 нас. пунктах.

Поділ на протопресвітерства

Для плідного душпастирського служіння в Коломийській єпархії налічується 18 деканатів:

Березівський деканат;
Верховинський деканат;
Городенківський деканат;
Заболотівський деканат;
Коломийський деканат;
Корницький деканат;
Косівський деканат;
Ланчинський деканат;
Надвірнянський деканат;
Обертинський деканат;
Отинійський деканат;
Печеніжинський деканат;
Пнівський деканат;
Снятинський деканат;
Тисменичанський деканат;
Тлумацький деканат;
Чернелицький деканат;
Яремчанський деканат.

Духовенство

У душпастирському служінні задіяні 188 священиків, із яких 40 неодружених. В єпархії 6 священиків-емеритів, 8 дияконів. На ліцензіатсько-докторантських студіях 6 священиків. Не обслуговують парафій — 4 священики. Підготовка духовенства здійснюється у вищих духовних навчальних закладах в України та за кордоном:

Івано-Франківська Теологічна Академія — 44 студенти,
Львівська Духовна Семінарія — 9 студентів.
Люблінська Вища Метрополітальна Семінарія — 3 студенти,
Магістерські студії за кордоном — 4 студенти.
Ліцензіатсько-докторантські студії в Україні та закордоном — 16 студентів.
Докторантські екстерністичні студії проходять 6 священослужителів.

Монастирі

Герб Коломийської єпархії

о. Студити — м. Яремче (Дора) (Івано-Франківська область);
о. Василіяни — с. Дземброня (Верховинський район, Івано-Франківська область);
Редемптористи — м. Яремче (Ямна) (Івано-Франківська область);
Місійне Згромадження Св. Андрея — м. Яремче (Івано-Франківська область);
Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії — м. Коломия та м. Надвірна (Івано-Франківська область);
Сестри Мироносиці — м. Коломия (Івано-Франківська область);
Сестри Милосердя св. Вікентія — смт. Яблунів та м. Яремче (Івано-Франківська область);
Згромадження сестер Святого Воскресіння — с. Лоєва (Надвірнянський район, Івано-Франківська область).

Символіка та значення герба єпархії

Зелене поле щита поділено на чотири частини двома хвилястими лініями, які перетинаються. Власне ці лінії зображають андріївський хрест. Саме такий елемент було запозичено з Дори, рідного села Владики. Якщо дивитися на неї з гори Маковиця, то ріки в урочищах Боярське й Кам’янка разом із Прутом утворюють водний хрест. На цій Богом даній землі вже кілька століть дбайливо підтримується духовність, що зійшла рясними плодами.

У верхньому полі зображено золотий студитський хрест, справа — Архангел Михаїл у срібній одежі із золотим мірилом і сферою, зліва— ялинка, внизу — біжить золотий олень. Ці елементи також вказують на походження владики. Дора й по сьогодні є справжнім гірським закутком з лісами, де багато ялин. Відділившись від м. Яремче вона отримала статус окремого населеного пункту з печаткою та гербом, на якому був зображений олень. До того ж тут зведено церкву Чуда Архистратига Михаїла.

Щит розміщено на пурпуровій мантії, підбитій хутром горностая і увінчаній золотою митрою з червоним підкладом. З-поза мантії виступають золотий єпископський жезл і хрест. Під щитом на синій стрічці золотими літерами зроблений напис: «Господь — моя сила».

Соціальна діяльність

Освіта:

В 1994 році із благословення першого єпископа-ординарія владики Павла Василика було засноване Дяківсько-регентське катехитичне училище, котре з 1999 року Державним комітетом України у справах релігій було зареєстровано як Дяківсько-катехитичний коледж. Підготовка здійснюється за спеціальностями дяк-регент, керівник церковного хору, катехит. Випускники отримують змогу продовжити освіту у вищих духовних навчальних закладах в України та за кордоном.

Мирянські та молодіжні товариства:

Українська молодь Христові — у всіх деканатах;
Молодіжна Християнська Організація «Діти Світла» (65 осіб) — м. Коломия (Івано-Франківська область);
Товариство «Агапе» (50 учасників) — м. Надвірна (Івано-Франківська область);
Братство Св. Йосафата (29 хлопців) — смт. Делятин (Надвірнянський район, Івано-Франківська область);
Товариство святої Ольги (31 дівчина) — с. Гаврилівка (Надвірнянський район, Івано-Франківська область).

Практично у всіх парафіях єпархії організовані Апостольства Молитви та Недільні школи.

Преса:

Друкованим органом єпархії є газета «Християнський вісник». Також при катедральному соборі Переображення Господнього в м. Коломия МХО «Діти Світла» видає газету «Емаус», котра виходить кожного тижня тиражем 1000 шт. (засновник о. м. Руслан Ваврик). Від 11 лютого 2007 року при церкві Успення Пресвятої Богородиці м. Городенки засновано парафіяльний вісник «Дерево життя», котрий виходить щотижня (редактор парох церкви о. — мітрат Ігор Левицький).

Локація

Персони

Матеріали

Єпископ

Правлячий архиєрей

Правлячим архиєреєм Коломийської єпархії від 13 лютого 2014 року є преосвященний владика Василь Івасюк. До цього він сповнював обов’язки Патріаршого адміністратора єпархії (22 травня 2013–13 лютого 2014). Єпископом-помічником Коломийської єпархії є преосвященний владика Петро Голіней.

Катедральний храм

Катедральним храмом Коломийської єпархії є собор Преображення Господнього у м. Коломия. Також в єпархії існує прокатедральний собор Благовіщення Пресвятої Діви Марії у м. Надвірна.

Історія

З історії єпархії

Коломийська єпархія заснована шляхом виділення з Івано-Франківської єпархії рішенням Верховного Архиєпископа Львівського, кардинала, глави УГКЦ Мирослава Івана Любачівського від 12 липня 1993 і буллою Папи Івана Павла II. З благословення Святішого Отця Івана Павла ІІ Папи Римського першим Правлячим Архиєреєм новоствореної Коломийсько-Чернівецької єпархії став владика Павло Василик, ісповідник віри, довголітній в’язень радянських тюрем, який був ініціатором і лідером виходу УГКЦ з підпілля.

31 жовтня 1993 року відбулося встановлення Коломийсько-Чернівецької єпархії та інтронізація єпископа Павла Василика на Правлячого Архиєрея цієї єпархії. Першим катедральним собором була церква св. Архистратига Михаїла в м. Коломия (просп. Михайла Грушевського, 11).

З 2017 року Чернівецька область, яка раніше входила до складу Коломийсько-Чернівецької єпархії, відділилася в окрему Чернівецьку єпархію.

З історії катедрального собору

Катедральний собор Преображення Христового є найбільшим на теренах Західної України серед усіх святинь Української Греко-Католицької Церкви. Розташований за адресою: м. Коломия, вул. Театральна, 31.

19 серпня 1999 на празник Преображення Христового блаженної пам’яті владика Павло Василик, перший Архиєрей Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ, освятив та заклав наріжний камінь під будівництво катедрального собору Преображення Христового. Під будівництво храмового комплексу виділили 1,638 га землі.

Ще однією особливістю катедрального собору Преображення Христового є те, що кошти на покриття храму склав Папа Іван Павло II під час відвідин України.

Розпис храму проводили художники Львівської академії мистецтв під керівництвом Романа Василика, рідного брата єпископа Павла Василика.

У 2009 році розпочали будівництво адміністративного будинку поруч з собором, в якому сьогодні є катехитичні класи, дитячий садочок та адміністративний офіс.

19 серпня 2012 року на свято Преображення Христового, Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук очолив Чин освячення катедрального собору Преображення Христового як головної святині єпархії. Також цього дня відбулося освячення наріжного каменю під будівництво дзвіниці.

22 січня 2017 році при катедральному соборі Преображення Христового відбулося відкриття захоронки (садочка) для дітей від 3 до 6 років імені блаженної Тарсикії Мацьків.

З історії прокатедрального собору

Прокатедральний храм Благовіщення Пресвятої Діви Марії у м. НадвірнаХрам Благовіщення, як і вся Українська Греко-Католицька Церква, пройшов також довгий мученицький шлях у боротьбі за своє відродження та відбудову.

В результаті, завдяки Божому Провидінню й важкій довголітній праці тисяч наших парафіян, вистояв і переміг у цій святій боротьбі, та сьогодні засіяв у всій своїй красі на славу Господа нашого Ісуса Христа та Пресвятої Діви Марії.

Ще перед початком Другої світової війни наші предки вирішили збудувати в м. Надвірна новий храм Божий, бо існуюча на той час невелика дерев’яна церква вже не вміщувала усіх віруючих. Після виготовлення проекту львівським інженером Леоном Левінським, церковна громада в 1937 році розпочала будівництво нового Храму.

Тисячі працездатних мешканців Надвірної приступили до роботи: заготовляли і возили з с. Дора (біля м. Яремче) камінь для фундаменту, робили цементобетонний розчин і мурували фундамент, завозили цеглу та виконували інші роботи. За зібрані грошові пожертви були закуплені та заготовлені будівельні матеріали: цегла, вапно, цемент, бляха покрівельна, лісоматеріали та інші.

До осені 1937 року збудували фундамент храму, в який була вмурована мармурова таблиця з таким написом «27 вересня 1937 року наріжний камінь освятили єпископ УГКЦ Іван Лятишевський та декан Надвірнянської парафії о. Дмитро Шевчук».

Почали мурувати цегляні стіни будинку храму, однак через вибух Другої Світової війни 1 вересня 1939 року, будівництво припинилося. Та люди вірили, що після війни настануть кращі часи і будівництво можна буде продовжити.

Після війни московсько-більшовицька влада конфіскувала всі заготовлені ще до війни матеріали, а продовжувати будівництво храму категорично заборонила, як і заборонила нашу Українську Греко-Католицьку Церкву.

Так, більше півстоліття простояв фундамент храму з частково вимуруваними стінами із каменю та цегли, висота яких місцями сягала до 3–4 метрів.

У тодішньої Радянської влади були наміри використати недобудований будинок храму як цех по виробництву меблів, а потім — як склад. Однак жителі міста і віруючі парафіяни як могли, так захищали свій храм. І захистили.

В кінці 1989 року ініціативна група членів церковного комітету почала добиватися дозволу тодішньої комуністичної влади на продовження будівництва храму, для чого були організовані виїзди до Москви, Києва та обласних владних установ.

4 листопада 1990 року дозвіл був отриманий. По інженерному проекту, виготовленому ще в 1937 році, який зберіг у себе вдома бл. п. Михайло Ількович Григораш, будівництво храму відновилося.

З великим піднесенням і побожністю вийшли на будову храму тисячі парафіян нашого міста. Люди віруючі (і не віруючі) по мірі своїх можливостей жертвували гроші на придбання матеріалів, для харчування робітників, які працювали на будові, люди по черзі готовили обіди. Велику допомогу надавали промислові підприємства м. Надвірної та інших міст.

Впродовж 1990–1993 років будинок храму був побудований, були установлені куполи (бані) за допомогою крану, який виділив Надвірнянський нафтопереробний завод.

Назрів той час, що наша УГКЦ вийшла з підпілля. 24 серпня 1991 року була проголошена незалежність України і відбудова нашого храму співпала з відбудовою Української самостійної соборної Держави. о. Григорія Сімкайла було призначено деканом і парохом церкви Воздвиження Чесного Хреста, а згодом — керівником будівництва храму Благовіщення.

Будівельно-монтажні та всі інші роботи на будові храму проводилися під керівництвом інженера-виконроба Василя Михайловича Свідрука.

Постачання будови храму матеріальними ресурсами було поручено Анатолію Федоровичу Шуфлину, який продовжував працювати головою церковного будівельного комітету, а останніми роками — заступником керівника будівництва храму.

Спочатку були наміри і надія закінчити будівництво храму за 3–4 роки, але через нестачу коштів будівництво розтягнулося надовше. Через економічну кризу в державі, несвоєчасну виплату зарплатні та пенсій, люди не могли вносити великі пожертви; обмежені можливості щодо пожертв були також і в промислових підприємствах.

Та все ж поступово, з Божою поміччю і завдяки пожертвам добрих людей, будівництво церкви продовжувалося.

В 1995 році були виготовлені ліпні об’ємні елементи для оздоблення стін, а також художньо-живописні і позолотні роботи святилища (художники Володимир Петрович Федорів та Дмитро Степанович Левус).

В 1996 році виготовлена перша половина іконостасу (художники Дмитро Степанович Левус та Зиновій В’ячеславович Меньших), а також був розпочатий художній розпис храму, який закінчено 1998 року (авторський колектив художників під керівництвом Івана Романовича Волоса, ікони написав художник Мирослав Заяць).

В 1997–1998 роках були виготовлені двері з дубових дошок (столяр Богдан Михайлович Гричко), а також закінчені позолотні роботи церкви (золотар Дмитро Степанович Левус).

В 1998–99 роках була споруджена цементобетонна підлога і покрита керамічною плиткою (бригада плиточників Івана Григоровича Левківа), а також виготовлено 52 шт. церковних лавок (майстерня парафії Св. Францішка з Вінниці — настоятель парафії о. Володимир Халуп’як). Були також встановлені світильники (павуки) та інша освітлювальна арматура (майстер Роман Омелянович Завадський).

В 1999–2000 роках змонтовано водовідвід з території храму і зроблені сходи та паркан до центрального входу (бригадир Іван Григорович Левків).

В 2000 році Надвірнянська Міська рада виконала брукування передньої частини території храму (міський голова Михайло Капак).

Крім того, було побудовано біля храму господарський будинок, в якому розміщено котельню для обігрівання, кухню і сан. вузол, церковну канцелярію, на 2-му поверсі — гуртожиток з 3-х кімнат.

Було виконано ще багато різних робіт, як наприклад, монтаж електроосвітлення, газопостачання, водопровід, паркетна підлога в святилищі, ризниці та паламарській кімнаті, були закуплені 6 дзвонів, які, на жаль, встановлені тимчасово на одному з куполів, бо в перспективі буде будуватися дзвіниця.

Освячено собор Правлячим Архиєреєм Коломийсько-Чернівецької єпархії владикою Павлом Василиком 7 квітня 2000 року.

Святині

Культурні пам’ятки

До культурних пам’яток Коломийської єпархії можна віднести: церква св. Миколая із 1867 року у с. Барвінків (Верховинський район, Івано-Франківська область), церква та дзвіниця Різдва Пресвятої Богородиці із 1818 року у с. Криворівня (Верховинський район, Івано-Франківська область), костел Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії із 1760 року у м. Городенка (Івано-Франківська область), церква Благовіщення Пречистої Діви Марії із 1587 року у м. Коломия (Івано-Франківська область), костел св. Антонія та бернардинський монастир із 1713–1735 рр. у смт. Гвіздець (Коломийський район, Івано-Франківська область), церква Пресвятої Трійці із XIX ст. у с. Космач (Косівський район, Івано-Франківська область), церква і дзвіниця Зішестя Святого Духа із 1866 року у с. Соколівка (Косівський район, Івано-Франківська область), церква Преображення Господнього (Спаська церква) із 1868 року у с. Старі Кути (Косівський район, Івано-Франківська область), церква і дзвіниця св. Параскеви із 1874 року у с. Шешори (Косівський район, Івано-Франківська область), церква Різдва Пресвятої Богородиці із 1620 року у смт. Делятин (Надвірнянський район, Івано-Франківська область), Анно-зачатіївська церква (верхня) із 1746 року у с. Білі Ослави (Надвірнянський район, Івано-Франківська область), церква та дзвіниця св. Миколая із 1853 року у с. Устя (Снятинський район, Івано-Франківська область), церква Чуда св. Архистратига Михаїла із XVII ст. у м. Яремча (Івано-Франківська область), церква та дзвіниця Йоана Милостивого із XVIII ст. у м. Яремча (Івано-Франківська область) та інші.

Відпустові місця та чудотворні ікони

Серед святинь Коломийської єпархії варто пригадати церкву Пресвятої Трійці у с. Космач (Косівський район, Івано-Франківська область), де зберігається мощівниця із прахом блаженного священномученика Омеляна Ковча, який був убитий в концентраційному таборі в Майданеку (Польща).

Покровитель єпархії

27 жовтня 2019 року в катедральному храмі Преображення Христового із благословення правлячого архиєрея владики Василя Івасюка було зачитано Декрет, за яким блаженного Миколая Чарнецького проголосили покровителем Коломийської єпархії. Великий мученик за віру Христову народився у с. Семаківці (Городенківський район, Івано-Франківська область). 27 червня 2013 року в рідному селі Миколая Чарнецького владикою Василем Івасюком було здійснено освячення храму на його честь і започатковано паломництва. Тому, беручи до уваги велику набожність до свого земляка, на основі отриманої згоди від Глави і Отця Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава, його опіці й покровительству довірили вірних Коломийської єпархії.

Контакти

Контактна інформація

Адреса: вул. І. Франка, 29, Коломия 78203, Україна

Телефон: +380 (68) 911-97-07

Ел. пошта: [email protected]

Сайт: kolugcc.org.ua